Зоря Барнарда

Зоря Барнарда зоря у сузір'ї Змієносця, ліворуч від β Центавра (Цельбальрай). Зорю також називають летючою[4], оскільки її власний рух — найбільший серед усіх зір (10,36"[1]). За 180 років вона пересувається на величину діаметра Місяця[4]. Для порівняння, Арктур долає такий же шлях за 800 років.
Зорю не видно неозброєним оком (видима зоряна величина — 9,54V[2][1]). Це тьмяний червоний карлик спектрального класу M4V, абсолютна зоряна величина +1,83[джерело?].

Зоря Барнарда

Зміна розташування зорі Барнарда на фоні інших зір
(1985—2005 роки)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Змієносець
Пряме піднесення 17h 57m 48.5s[1]
Схилення +04° 41 36[1]
Видима зоряна величина (V) 9.54 [2]
Характеристики
Спектральний клас M4.0V
Показник кольору (B−V)
Показник кольору (U−B)
Тип змінності Змінна типу BY Дракона[1]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) -120,2 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -798,58±1,72 мас/р
Схил.: 10328,12±1,22 мас/р
Паралакс (π) 538.41 ± 1.41 мас
Відстань 6.06 ± 0.02 св. р.
(1.857 ± 0.005 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
Фізичні характеристики
Маса0,17 M
Радіус0,15—0,20 R
Світність0,00346 L
Ефективна температура3100 K
Металічність10-32% [3]
Обертання130,4 доби
Вік11—12 млрд. років
Інші позначення
BD+04°3561a, GCTP 4098.00, Gl 140-024, GJ 699, HIP 87937, LFT 1385, LHS 57, LTT 15309, Munich 15040, V2500 Ophiuchi
Посилання
SIMBADдані для Barnard_star

Зоря Барнарда — одна з найближчих до Сонця, відстань до неї — 1,83 пс (близько 6 світлових років, наразі ближче перебувають лише зорі системи α Центавра). Зоря наближається до Сонця й приблизно через 8–10 тисяч років наблизиться на мінімальну відстань 3,8 світлових років[3].

Зорю названо на честь Едварда Барнарда, який відкрив її 1916 року[4].

У зорі підозрювали наявність супутників або екзопланет, але єдиної думки серед астрономів не було[4]. 2018 року група астрономів із Европейської південної обсерваторії опублікувала повідомлення про відкриття кандидата в екзопланети — Барнарда b або GJ 700 b. Імовірно, екзопланета належить до класу надземель: її маса щонайменше у 3,2 рази перевищує масу Землі, вона обертається навколо своєї зорі з періодом близько 233 діб. Хоча екзопланета розташована ближче до своєї зорі, ніж Земля до Сонця (0,4 а.о.), вона отримує лише 2% тієї енергії, що потрапляє на Землю від Сонця[5][6].

Див. також

Джерела

  1. Barnard's star (SIMBAD query result). SIMBAD Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 16 жовтня 2007.(англ.)
  2. Собственные движения звёзд у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  3. Barnard’s Star. Solstation. Архів оригіналу за 20 серпня 2006. Процитовано 25 березня 2013.(англ.)
  4. Барнарда зоря // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — ISBN 966-613-263-X.
  5. Super-Earth Orbiting Barnard’s Star. European Southern Observatory. 14 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  6. Ribas, I.; Tuomi, M.; Reiners, A.; Butler, R. P.; Morales, J. C.; Perger, M.; Dreizler, S.; Rodríguez-López, C. та ін. (14 листопада 2018). A candidate super-Earth planet orbiting near the snow line of Barnard’s star. Nature (En) 563 (7731): 365–368. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/s41586-018-0677-y.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.