Антоніу де Олівейра Салазар

Майбутній керівник Португалії народився 28 квітня 1889 року в маленькому селищі Вімейру, поряд з селом Санта-Комба. Його батьком був дрібний землевласник Антоніу де Олівейра, мати — Марія ду Режгате Салазар. Салазар був пізньою дитиною — за його народження батькові його було 50 років, а матері 43 роки. Сім'я була дуже консервативною та набожною, водно́час мати була жінкою інтелігентною, освіченою. Батьки бажали надати сину релігійне виховання, проте місцева школа не мали можливості надати потрібних знань. Через це, Салазар навчався у сільського вчителя за невелику платню.

В 1900—1908 роках Салазар навчався в католицькій семінарії в місті Візеу, маючу за мету стати священиком. У 1910 році вступив на юридичний факультет університету у місті Коїмбра, який закінчив в 1914 році з відзнакою.

З 1916 року Салазар стає викладачем університету Коїмбри за фахом «Економічні науки». В 1917 році очолив кафедру політичної економії та фінансів цього університету. В 1918 році захистив ступінь доктора наук. Від 1928 до 1932 — міністр фінансів. В 1930 році заснував партію Національний Союз. 1932 року призначений прем'єр-міністром. Більшість істориків характеризують його правління як диктатуру. В 1933 році запровадив в Португалії нову конституцію, яка давала йому фактично необмежені права, встановлюючи авторитарний режим у країні, що розглядався деякими політичними діячами як режим «фашистського типу».

У період Другої світової війни дотримувався політики середнього шляху. Хоча він був диктатором і підтримував націоналістичну Іспанію, відряджаючи туди допомогу в період боротьби з республіканцями, на відміну від Франсіско Франко, він ніколи не ставав до угоди з нацистами.

З моменту захоплення Індією португальських міст у 1961 році і до самої смерті Салазара імперія залишалася постійним джерелом нещасть для Португалії, особливо колоніальні війни в Африці.

У 1968 році стан здоров'я Салазара було серйозно підірвано інсультом, спровокованим падінням зі стільця, і 27 вересня президент Португалії Америку Томаш відсторонив його від державних справ.

Салазар помер 27 липня 1970 року, але режим, очолюваний вірним «коїмбрівцем» Марселу Каетану, протримався ще чотири роки. Похований у рідному селі Вімейру, муніципалітет Санта-Комба-Дау.

За життя вважався замкнутою та жорсткою людиною, у нього було мало друзів. Ніколи не був одружений.

У 1974 році Нова держава припинила існування після чергової спроби перевороту, цього разу успішної. Жителі Лісабона зустрічали путчистів квітами, і переворот увійшов в історію як «Революція гвоздик», після якої Португалія взяла курс на європейську інтеграцію. ^{[джерело?]}

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• Українська радянська енциклопедія / АН УРСР; голов. ред. М. П. Бажан Т. 9: Маяк-Нахічевань.— К. : Гол. ред. УРЕ, 1962.— С. 555.
• Головченко В. І. Салазар Антоніу ді Олівера // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

• Салазар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Біографія Салазара (порт.)
• Диктатура профессуры