Петер Апіан
Петер Апіан (нім. Petrus Apianus; 16 квітня 1495, поблизу міста Лайсніга в Саксонії — 21 квітня 1552, Інгольштадт) — німецький механік і астроном; з 1523 року був професором математики в Інгольштадті.
Петер Апіан | |
---|---|
лат. Petrus Apianus | |
Народився |
16 квітня 1495[1] або 1495[2][3][…] Лайсніг, Середня Саксонія, Саксонія |
Помер |
21 квітня 1552[1] або 1552[2][3][…] Інгольштадт, Верхня Баварія, Баварія |
Країна | Німеччина |
Діяльність | математик, астроном, картограф, викладач університету, космограф, видавець |
Alma mater | Лейпцизький університет і Віденський університет |
Вчителі | Georg Tannstetterd, Йоганн Штурм[4] і Michael Beutherd[4] |
Відомі учні | Michael Maestlind[4] |
Знання мов | латина[5] і німецька |
Заклад | Інгольштадтський університетd |
Напрямок | німецьке Відродження |
Брати, сестри | Georg Apiand |
Діти | Philipp Apiand |
| |
Найвідоміший з його творів — перекладена кількома мовами «Cosmographia» (Ландсгут 1524, Антверпен 1529, та інші видання). У тому творі Апіан пропонує для визначення географічних довгот вимірювати відстань між Місяцем і нерухомими зірками і вперше вказує, що хвости комет звернені в сторону, протилежну Сонцю. Крім того, його перу належить розкішно видана книга «Astronomicum Caesareum» (Інгольштадт, 1540, з гравюрами) і «Inscriptiones sacrosanctae vetustatis» (Інгольштадт, тисячі п'ятсот тридцять чотири, з гравюрами). Апіан винайшов і поліпшив багато математичних та астрономічних приладів і деякі з них описав.
На його честь один з місячних кратерів в 1935 році названий кратером Апіана.
Примітки
- Архів історії математики Мактьютор
- The Stuttgart Database of Scientific Illustrators 1450–1950
- Istituto centrale per il catalogo unico EDIT 16: censimento nazionale delle edizioni italiane del XVI secolo — Roma: ICCU, 2000.
- Математична генеалогія — 1997.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- Апіан // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 43. — 552 с.