Петер Грюнберг

Петер Андреас Грюнберг (нім. Peter Andreas Grünberg; 18 травня 1939, Пльзень, нинішня Чехія 9 квітня 2018) німецький фізик, що спеціалізувався у галузі фізики твердого тіла. Найвідомішим його відкриттям є ефект гігантського магнетоопору (ЕГМО), за яке його було удостоєно Нобелівської премії за 2007 рік (спільно з Альбером Фертом)[9].

Петер Грюнберг
нім. Peter Grünberg
Народився 18 травня 1939(1939-05-18)[1][2][…]
Пльзень, Пльзень-місто, Чехія[3][4][5]
Помер 7 квітня 2018(2018-04-07)[6][7][…] (78 років)
Юліх, Дюрен, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[7]
Країна  Німеччина[8]
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Дармштадтський технічний університет, Франкфуртський університет і Кельнський університет
Галузь фізика
Заклад Кельнський університет, Карлтонський університет і Юліхський дослідницький центр
Посада професор
Звання професор
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Stefan Hüfnerd
Членство North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd і Sudetendeutsche Akademie der Wissenschaften und Künsted
Відомий завдяки: гігантський магнетоопір
Батько Theodor Grünbergd
Нагороди

Нобелівська премія з фізики (2007)

Stern–Gerlach Medald (2007)

премія Вольфа з фізики (2006)

Friendship Awardd (2016)

German Future Prized (1998)

Hall of Fame of German Researchd (2009)

Ritter-von-Gerstner Medald (2003)

почесне громадянствоd (2008)

почесний членd (2011)

European Inventor Awardd (2006)

The seal of the city of Pilsend (20 березня 2008)

Премія Японії (2007)

honorary doctor of the RWTH Aachen Universityd

honorary doctor of the Saarland Universityd (2008)


 Петер Грюнберг у Вікісховищі

Біографія

Батько Петера Грюнберга, конструктор локомотивів на заводі «Шкода» у Пльзені, помер у 1945 р. Мати, Петер та його сестра були депортовані з Чехословаччини, як й інші судетські німці. Після переселення у Німеччину Грюнберг мешкав із сім'єю у місті Лаутербах в федеральній землі Гессен. У 1959 р. він склав вступні іспити та почав навчання в університеті у місті Франкфурт-на-Майні. Починаючи з 1962 р. навчався у Дармштадтському технічному університеті. З 1966 по 1969 рр. Грюнберг проходив аспірантуру у професора Штефана Гюфнера на тему «Спектроскопічні дослідження деяких рідкісноземельних гранатів». Після захисту дисертації в 1969 р. отримав ступінь доктора філософії. Потім він провів 3 роки в Карлтонському університеті у Оттаві. З 1972 року працював науковим співробітником у Юліхському дослідницькому центрі. Захистив докторську дисертацію в університеті Кельна, де він із 1984 р. працював приват-доцентом, і з 1992 р. професором. З часу виходу пенсію у 2004 р. Грюнберг працює у ролі запрошеного вченого в дослідницькому центрі Юлиха в інституті дослідження твердого тіла, у відділенні електронних властивостей.

Роботи

Грюнберг був однім з перших, хто зайнявся дослідженням магнітних властивостей тонких плівок. Ця сфера досліджень вивчає спінові властивості матеріалів і називається спінтронікою. Результати досліджень дозволили створити нові, зменшені електронні прилади. У 1986 р. Грюнберг відкрив анти-феромагнітний взаємозв'язок в шарах заліза і хрома. Наприкінці 1987 р. Грюнберг відкрив, майже разом з Альбером Фертом, ефект гігантського магнетоопору, завдяки якому наприкінці 90-х років вдалося різко збільшити місткість накопичувачів на жорстких магнітних дисках. Принцип дії більшості головок записи/зчитування інформації станом на 2007 рік ґрунтувався на цьому ефекті. Оплата ліцензії за використання патентів (починаючи з патенту DE 3820475 «сенсори магнітного поля із тонким феромагнітним шаром» дата заявки 16 червня 1988) надходить на рахунок інституту у Юліху і складає двозначні мільйонні суми.

Нагороди й звання

Джерела

Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.