Петровський Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Петровський (нар. 24 лютого 1961, смт Навабадський,[1] Таджикистан) український історик, археолог, культуролог, краєзнавець, педагог, громадський діяч. Кандидат історичних наук (1997), доцент. Член Національної спілки краєзнавців України.[2]

Олександр Миколайович Петровський
Народився 24 лютого 1961(1961-02-24) (60 років)
смт Навабадський, Ленінський район, Таджикистан
Громадянство  Україна
Національність українець
Alma mater Сімферопольський державний університет
Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Нагороди
Відзнака Тернопільської міської ради

Життєпис

Олександр Петровський народився 24 лютого 1961 року в смт Навабадський Ленінського району Таджикистану, в час коли батько-українець проходив військову службу в Таджикистані.

Закінчив Тернопільську середню школу № 10 (1978), Сімферопольський державний університет (1983, спеціальність — історія), докторантуру Львівського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України (2007).

У 1984—1985 роках проходив службу в армії.[1] Працював учителем історії та суспільствознавства Сімферопольської середньої школи № 26,[1] вихователем у ПТУ № 1 та викладачем історії, майстром виробничого навчання в ПТУ № 4 (обидва — м. Тернопіль), у Тернопільському педагогічному інституті (нині ТНПУ): асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри всесвітньої історії і методики її викладання, кафедри стародавньої та середньовічної історії історичного факультету (1986 — серпень 2015), заступником декана географічного факультету (1989—1992), заступником декана історичного факультету (1992—2004), заступником голови науково-методичної ради (2000—2003), методистом з виховної роботи навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Тернопільській області (2015—2016).

Від 2016 — директор Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.[1]

Наукова діяльність

Засновник археологічно-краєзнавчого музею «Джерела» (1996) і науково-дослідницької лабораторії «Археологія Тернопільщини» (2000); науковий керівник археологічного клубу «АГУ СТІС». Голова історичної секції Тернопільського обласного відділу Малої АН України (2004).

Основні напрямки наукових досліджень — наукові та організаційно-методичні засади охорони культурної спадщини, археологічне минуле України, зокрема Тернопільщини.

Відкрив більше 40 археологічних пам’яток. Автор понад 100[1] наукових і науково-методичних праць, краєзнавчих досліджень, зокрема словників-довідників «Епоха каменю» (1997), «Епоха енеоліту» (1998), монографій «Тернопілля: сторінки історії» (1995), «Культурна спадщина України: Загаєцький святого Іоанна Милостивого чоловічий монастир» (2005, співавтор).

Відзнаки

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.