Петрушевич Степан
Петруше́вич Степа́н (1855, Буськ — 13 або 14 січня 1920, Слобідка або Бірзула) — український громадсько-політичний діяч, делегат Української Національної Ради ЗУНР, капелан, священик УГКЦ.
| Петрушевич Степан | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | отець Степан Петрушевич |
| Народився |
1855 Буськ |
| Помер |
13 або 14 січня 1920 Слобідка ·епідемічний висипний тиф |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Львівська академічна гімназія |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рід | Петрушевичі |
| Брати, сестри | Петрушевич Роман Омелянович |
Життєпис
Навчався у народній школі в Буську, Львівській Академічній гімназії.
У 1879 році висвячений на священика. Служив парохом містечка Холоєва, де відкрив читальню «Просвіта» і позичкову касу. Збудував у тому містечку муровану церкву з запрестольним образом Христового Серця роботи Олекси Новаківського та дерев'яну каплицю на присілку Старики.
Був активним у ряді виборчих кампаній до Райхсрату і Галицького сейму.
Був ініціатором будівництва «Народного Дому» в Радехові, заснування «Повітової Ощадно-позикової Каси».
- У 1918 р. — був членом Української Національної Ради в Станиславові від Радехівського повіту.
- У 1919 р. — переїхав до Старокостянтинова, де працював культурно-освітнім інструктором при Повітовій Управі. Пізніше служив капеланом в Українській Галицькій Армії.
Помер 13 січня (за іншими даними 14 січня[1]) від епідемічного висипного тифу на залізничній станції Слобідка (за іншими даними — у Бірзулі).