Новаківський Олекса Харлампійович

Талановитим і темпераментним експонентом краківського постімпресіонізму був уродженець зазбручанського Поділля Олекса Новаківський. Учень Яна Матейка, Унежицького й Леона Вичулковського, він дуже багато завдячував Мальчевському. Не залишилися без впливу на нього Матейка та Виспянського.

Народився у с. Слободо-Ободівка (нині Нова Ободівка Гайсинського району, Вінницької області).[2]

Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі (1888—1892) у художника-декоратора Ф. Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв (1892—1900) у Л. Вичульського і Я. Станіславського. Живописна манера О. Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів імпресіонізму. Тривалий час працював у с. Могила біля Кракова.

Монета НБУ присвячена Олексі Новаківському

З 1913 року мешкав у Львові, куди переїхав за сприяння митрополита Андрея Шептицького. Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю: мав надзвичайно багато учнів (кілька десятків), проте жоден з них не перевершив самого Новаківського.

бюст у с. Нова Ободівка

У 1923 році заснував у Львові мистецьку школу, що стала відомим осередком малярської культури у Західній Україні. Його школу пройшли Володимир Гаврилюк, Святослав Гординський, Стефанія Ґебус-Баранецька, Лев Ґец, Михайло Драган, Олекса Друченко, Василь Дядинюк, Софія Зарицька-Омельченко, Іван Іванець, Іван Кейван, Андрій Коверко, Едвард Козак (Еко), Ольга Козакевич-Дядинюк, Мирон Левицький (Lev), Володимир Ласовський, Ярослав Лукавецький, Степан Луцик, Антін Малюца, Михайло Мороз, Іванна Нижник-Винників, Емілія Охримович, Леонід Перфецький, Ольга Плешкан, Роман Сельський, Володимир Сениця, Григорій Смольський та багато інших мистців, які пізніше здобули визнання і світову славу.

У 1924-1925 роках очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) Українського Університету. Учнями Новаківського 1932 року була створена мистецько-ідеологічна група РУБ, С. Рудакевич-Базюк.

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. У Львові відкрито художньо-меморіальний музей художника. У рідному селі Нова Ободівка встановлено бюст та меморіальну дошку на будинку культури.

Перед українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «Товариства для розвою руської штуки» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у Кракові (1911). Коли ж 1913 року він переїхав із Кракова на постійний побут до Львова, то завоював собі галицьку публіку неподільно.

В пору, коли Іван Труш усунувся в тінь, Панкевич замовк, Сосенко нездужав, а Бойчук переїхав до Києва, вільне місце в «палаті Стики» та в опінії громадянства зайняв Новаківський. У порівнянні з вищеназваними Новаківський переважав агресивністю своєї колористики й характеристичним для малярів «Молодої Польщі» підходом до теми. Чисте малярство з утаєною символікою барвних площ і ліній було тоді новиною на галицькому ґрунті.

Перша львівська збірна виставка Новаківського, укладена 1921, була його великою перемогою. Особливо сердечно сприйняла митця польська критика, що знайшла в ньому українського епігона краківської школи.

Краківський «Автопортрет», портрет дружини («Моя муза»), низка триптихів та кільканадцять пейзажів, побіч своєї наглядної залежності від лауреатів краківської школи, забезпечать Новаківському тривке місце в історії українського мистецтва.

• «Діти» (1905),
• «Коляда» (1907—1910),
• «Весна» (1909),
• «Автопортрет» (1911),
• «Народне мистецтво» (панно — 1915-16)
• «Наука» (панно — 1915-16),
• «Весна в с. Могила»,
• «Пробудження» (1912),
• «Юрський собор» (1925),
• «Музика» (1929),
• «Довбуш» (1931),
• «Моя муза»
• «У задумі»
• «Акт з рудоволосою жінкою»
• портрети Д. Левицького, митрополита Андрея Шептицького, О. Барвінського та ін.

• 
  Копання на городі. 1920 рік
• 
  «У задумі», фанера, олійний живопис, 75,5х96,5 см, 1910-ті рр.
• 
  Весна. 1930 рік
• 
  Українська Мадонна. 1910 рік
• 
  Князь Андрей (Шептицький) 1915-1919 рр
• 
  Дружина художника. 1906 рік
• 
  Натюрморт. 1916 рік

• Мистецька школа Олекси Новаківського
• Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського
• Іванка Нижник-Винників
• Яцек Мальчевський
• Постімпресіонізм
• Постмодернізм
• Сецесія

• Н. Г. Ковпаненко. Новаківський Олекса Харлампійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Олекса Новаківський: Бібліогр. покажч. / ред.: Л. І. Крушельницька; НАН України. Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника. — Л., 2001. — 107 c.

• Новаківський Олекса // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1147-1148. — 1000 екз.
• Новаківський Олекса Харлампійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 577-578.
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 67. Олекса Новаківський

• Художник яскравого таланту. До 130-річчя з дня народження Олекси Харлампійовича Новаківського
• Художньо-меморіальний Музей Олекси Новаківського у Львові. Львів, Каменяр, 1983.
• Олекса Харлампійович Новаківський (1872—1935)
• Шукачі нових доріг
• Львівська біографія Олекси Новаківського
• Залозецький В. Олекса Новаківський / Володимир Залозецький. — Львів : Наклад Укр. т-ва прихильників мистецтв, 19–?. — 53 с.: портр., XXVIII арк. іл.
• Новаківський / ст. В. Хмурого. — Харків : Рух, 1931. — 37 с.: портр., 25 арк. іл. — (Українське малярство).