Радехів

Населення становить 9 750 мешканців. За статистичними даними, 1880 року в Радехові було 3555 мешканців, а 2001 року — 9 230.У 2020 13,1 тис.осіб.

Історія міста має понад 5 століть. Спочатку Радехів був поселенням, пізніше селом, у ХХ столітті (до 1939 року) — повітовим містечком, а після звільнення територій західної України і включення їх в склад УРСР отримало статус міста. Після проголошення незалежності України, місто стало адміністративним центром однойменного району. У 2020 році після зміни адміністративно-територіального устрою втратило статус районного центру.

Згідно із народною етимологією назва «Радехів» пояснюється словосполученням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто переховуватися від ворогів у лісах, болотах та очеретах. Проте місцеві краєзнавці стверджують, що назва міста має відантропонімічне походження: «Радех» від «Радослав», «Радолюб» тощо.

Перша письмова згадка про Радехів датована 1472 роком. Територія, на якій постало місто, входила до Белзького князівства, що утворилося близько 1170 року і належало спочатку Володимир-Волинському, а потім Галицько-Волинському.1578 року татари дощенту знищили Радехів, Витків, Полове, Середпільці, про що можна дізнатися із тогочасних податкових книг.

На початку XVIII століття Радехів переходить у володіння графа Міра. В Радехові граф побудував великий палац, що став центром магнатської латифундії. У містечку поступово почала пожвавлюватися торгівля, що перетворило його у місто.

У другій половині XIX століття Радехівська латифундія перейшла до сім'ї графа Бадені, який одружився з дочкою Міра. Бадені вважався сьомим із десяти найбагатших магнатів Галичини та був намісником австрійського цісаря в Галичині. Він перебудував і розширив палац, посадив парк, побудував оранжерею і наказав обгородити свої володіння триметровою кам'яною стіною. Граф Бадені — батько, зробив багато для свого збагачення. На той час діяли в Радехові невеликі промислові і торгові фірми. У 1910 році в Радехові було закінчено будівництво залізниці Львів — Стоянів, яку фінансував Бадені.

За статистичними даними в 1880 році в Радехові мешкало 3555 осіб. Відомо, що 129 осіб служили при громадському дворі.

Наприкінці XIX—початку XX століття у Радехові існував ряд громадських організацій, зокрема товариство «Сільський господар». Протягом 16 років діяло «Грошове товариство друзів шкільної дітвори», метою якого була матеріальна допомога бідним дітям незалежно від їх національності та віросповідання. Також діяло «Братство тверезості».

З другої половини XIX століття діє товариство «Просвіта», яке ставило собі за мету захищати інтереси української мови та культури, займалося підвищенням рівня освіченості місцевого українського населення. Читальню в самому Радехові відкрито в травні 1897 року.

У листопаді 1912 року відбулося урочисте освячення Народного Дому. В наш час цій будівлі знаходиться Радехівська центральна бібліотека при міській раді. У Народному Домі діяли промислова школа, народна школа, товариство «Рідна школа», «Просвіта», «Сільський господар».

Наприкінці 2018 року Радехів став адміністративним центром об'єднаної територіальної громади.

На території міста розташовані великі промислові виробники:

• ТзОВ «Радехівський цукор»
• ПрАТ «Галичина» (молокозавод)
• ТзОВ «Мебель-Сервіс» (меблевий завод)

Дитячі садочки

• ДНЗ № 2
• ДНЗ № 3

Школи

• Радехівський опорний заклад загальної середньої освіти Львівської області
• Радехівська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1
• Радехівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2
• Радехівська середня спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземної мови
• Музична школа імені Ігоря Білозіра
• Радехівська районна школа мистецтв імені Андрея Шептицького

Через Радехів проходить автошлях Н17 (Львів — Радехів — Луцьк), а також автошлях Т 1410 Червоноград — Радехів. Місто ще має залізничне сполучення із Львів, Луцьк, Чернівці .

Фігура Ісуса Христа

У місті є пам'ятник Тарасові Шевченку. У 2008 році відбулося урочисте відкриття та посвята фігури Ісуса Христа. Також у центрі біля Ринкової площі стоїть фігура ангела з мечем, який береже спокій міста.

• Храм Святого Миколая (1918 рік)
• Храм Святого Миколая (Новий) (1998 рік)
• Будівля міської ради (1910 рік)
• Будівля старого народного дому (1912 рік)
• Будівля школи мистецтв (1910 рік)
• Ринкова площа (XIX ст.)
• Залишки мурів палацу (XIX ст.)
• Залишки паркової оранжереї (XIX ст.)
• Будівля колишнього повітового староства (нині — СЗШ № 1)
• Будівля дитячої лікарні (XX ст.)
• Синагога (XVII ст.)
• Підвали графа Бадені
• Історична частина вулиці Лесі Українки
• Історико-меморіальний комплекс «Старий цвинтар», розташований за будівлею поліклініки.

Колишня синагога

На Радехівщині народилося багато відомих українсьих діячів:

• У 1913 році в м. Радехові народився Микитин Теодор Дмитрович — сучасний український письменник. Нині відомий автор історичних повістей «Під мурами міста», «Полки йдуть на Галич», «Над Кодаток», «Данило Нечай».
• 1938 року в Радехові народився Балей Вірко Петрович — відомий в Сполучених Штатах Америки композитор, піаніст, музичний критик, дослідник української музичної культури.
• В м. Радехові народився Середа Ярослав Іванович — відомий спеціаліст у галузі нафтохімії, член кореспондент Академії Наук України.
• Вихідцем з Радехова є Ганіткевич Ярослав Володимирович (1929) — український фізіолог, історик медицини, доктор медичних наук.
• Народився в Радехові український композитор і виконавець, народний артист України, лідер ВІА «Ватра» Ігор Білозір. Автор популярних пісень та справжніх шлягерів: «Пшеничне перевесло», «Світлиця», «Від Бога», «Перший сніг», «Весільний марш», «Не сип, мила, скла». Лідер ВІА «Ватра».
• Тут 2 серпня 1951 року, народився Всеволод Іськів — історик, український громадсько-політичний діяч. Фундатор Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка та Народного Руху України (1989).
• Також народився видатний письменник Осип Турянський
• Макітра Григорій Тадейович (1891—1942) — український педагог, хорунжий УГА.

Лук'яненко Левко Григорович — український політичний та громадський діяч, радянський дисидент та співзасновник Українська Гельсінська Група був штатним пропагандистом райкому партії у Радехівському районі із вересня 1958 році до 1961 року. Протягом свого перебування у місті він постійно займався поїздкою селами району та бачив стан справ там. У ході цього Лук'яненко зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим вирішили створити підпільну партію Українська робітничо-селянська спілка. У Радехові похований польський громадський діяч, політик, граф Станіслав Бадені.

• Офіційний сайт Радехівської міської ради
• Замки і храми України
• Їхати відремонтованою трасою H-17 автомобілісти не радять.
• online
• ТРК «Радехів»