Пет Мілетич

Патрік Джей Мілетич (англ. Patrick Jay Miletich; *9 березня 1968, Давенпорт, Айова, США) — американський спортсмен хорватського походження, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв (англ. MMA). Чемпіон США з тайського боксу. Чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у напівсередній ваговій категорії за версією UFC (1998 – 2001 роки). Чемпіон 16-го турніру UFC (1998 рік).

Пет Мілетич
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Патрік Джей Мілетич
Громадянство  США
Народження 9 березня 1968(1968-03-09) (53 роки)
  Давенпорт, Айова, США
Місце проживання Беттендорф, Айова, США
Зріст 178 см
Розмах рук 181 см
Вагова категорія Напівсередня (71-77 кг)
Стиль Боротьба, кікбоксинг
Команда «Miletich Fighting Systems»
Кар'єра в змішаних єдиноборствах
Перший бій 28 жовтня 1995
Останній бій 11 грудня 2008
Боїв 38
Перемог 29
 • нокаутом 5
 • підкоренням 18
 • рішенням 6
Поразок 7
 • нокаутом 3
 • підкоренням 3
 • рішенням 1
Нічиїх 2

Мілетич є знавцем кікбоксингу і муай тай, а також карате (чорний пояс) і дзюдзюцу (чорний пояс).[1]

Біографія

Пет Мілетич народився 9 березня 1968 року в місті Давенпорт, США, в родині із хорватським корінням.[2] Мав складне дитинство і юність: рано втратив батька і двох старших братів, вимушений був працювати з 14 років.[3]

Спортом Пет захопився, навчаючись в школі. З 1983 року займається боротьбою. Зі старших класів — кікбоксингом. Ударну техніку рук і ніг він починає вивчати разом зі своїми друзями, а здобувши серйозні навички з муай тай, починає виступи на любительських змаганнях, і з часом стає чемпіоном США із тайського боксу.[4]

Кар'єра в змішаних бойових мистецтвах

Виступи в боях змішаного стилю Пет Мілетич почав у віці 26 років, маючи за плечима багатий спортивний досвід. Протягом трьох років з часу свого професійного дебюту він не має жодної поразки.[2]. Виступає у регіональних турнірах і в чемпіонаті «Extreme Challenge»

В Абсолютний бійцівський чемпіонат (англ. UFC) Мілетич потрапляє навесні 1998 року. На 16-му турнірі UFC, де Пет дебютував 13 березня 1998 року, йому знадобились всі навички з боротьби: у першому ж бою він зустрівся із срібним олімпійським медалістом і переможцем Панамериканських ігор Таунсендом Сондерсом.[5] Мілетич здобуває перемогу рішенням суддів, а в фіналі турніру зустрічається із своїм неодноразовим опонентом Крісом Бренненом, якого перемагає удушенням на 10 хвилині боротьби. Таким чином Пет Мілетич стає чемпіоном 16-го турніру. Перемогу на цьому турнірі він досі вважає найбільшою спортивною вдачею в своїй кар'єрі.[3]

Через сім місяців, 16 жовтня 1998, Мілетич зійшовся у двобої за чемпіонський пояс із вихованцем Кена Шемрока і бійцем його команди «Lion's Den» — Майклом Бьорнеттом. Змагання тривало 21 хвилину. Судді турніру присудили перемогу Мілетичу, роздільним рішенням. Пет став чемпіоном світу зі змішаних єдиноборств у напівсередній ваговій категорії. Цей титул він зберігатиме протягом трьох років, захищаючи його в боях із представниками різних країн і стилів (4 успішних захисти і 5 рейтингових боїв) і врешті поступиться іменитому канадському бійцю Карлосу Ньютону. Це відбулось 4 травня 2001 року. Бій двох спеціалістів із дзюдзюцу проходив у стійці і супроводжувався успішними атаками з боку Мілетича, але в третьому раунді боротьба перейшла в партер, де Ньютон зміг заволодіти ініціативою. У спробі вийти із невигідного для себе положення Пет Мілетич припустився помилки і був миттєво придушений боковим захватом.

Втративши пояс чемпіона, Мілетич, вочевидь, втратив мотивацію перебування в MMA, оскільки невдовзі він припинив регулярні виступи. З 2002 року він провів лише два бої: програв удушенням представнику клану Ґрейсі, Рензу Ґрейсі і виграв нокаутом бій проти ветерана змішаних єдиноборств Томаса Денні. Припинивши професійну кар'єру, Мілетич знайшов застосування своєму спортивному досвіду в тренерській діяльності, де досягнув великих успіхів.

Тренерська діяльність

Тренерську діяльність Мілетич розпочав ще до виступів у UFC, готуючи до змагань своїх спаринг-партенрів і колег в спорті. Саме під його керівництвом зростали нинішні ветерани змішаних єдиноборств Метт Х'юз та Джеремі Горн. Після успіху в UFC Пет заснував власну спортивну команду «Miletich Fighting Systems», яку очолює до сих пір. Крім згаданих вище бійців, Мілетич тренував також чемпіонів світу Тіма Сильвію і Дженса Палвера, і багатьох зірок чемпіонату IFL.[2][6]


Особисте життя

Сімейний стан: одружений, виховує двох доньок.
Захоплення: гольф, рибальство, музика (класична і рок), література, зокрема мемуаристика (за власними словами: «Люблю тріумф і трагедію реального життя, а не белетристику»).[3]

Статистика в змішаних бойових мистецтвах

Результат Противник Спосіб Раунд Час Дата Місце Подія Примітки
Перемога Томас Денні Нокаут (удари кулаками) 2 0:50 02008-12-1111 грудня 2008 Молін, Іллінойс, США «Adrenaline MMA 2: Miletich vs. Denny»
Поразка Рензу Ґрейсі Підкорення (задушливий прийом) 1 3:37 02006-09-2323 вересня 2006 Молін, Іллінойс, США «IFL: Gracie vs. Miletich»
Поразка Метт Ліндленд Технічний нокаут (удари кулаками) 1 3:09 02002-03-2222 березня 2002 Лас-Вегас, Невада, США «UFC 36»
Перемога Шоні Картер Нокаут (удар ногою) 2 2:42 02001-06-2929 червня 2001 Іст Резерфорд, Нью-Джерсі, США «UFC 32»
Поразка Карлос Ньютон Підкорення (задушливий прийом) 3 2:50 02001-05-044 травня 2001 Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США «UFC 31» Втратив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Кеніті Ямамото Підкорення (задушливий прийом) 2 1:58 02000-12-1616 грудня 2000 Токіо, Японія «UFC 29» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Поразка Кійосі Тамура Рішення суддів (переважне) 2 5:00 02000-08-2323 серпня 2000 Осака, Японія «Rings: Millenium Combine 3»
Перемога Джон Алессіо Підкорення (больовий прийом на руку) 2 1:43 02000-06-099 червня 2000 Сідар-Рапідс, Айова, США «UFC 26» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Поразка Жозе Ланді-Жонс Технічний нокаут (рішення кутового) 1 8:00 02000-01-1515 січня 2000 Рим, Джорджія, США «WEF 8»
Перемога Шоні Картер Рішення суддів (одностайне) 1 20:00 01999-08-2121 серпня 1999 Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 27»
Перемога Андре Педернейрас Технічний нокаут (рішення лікаря) 2 2:20 01999-07-1616 липня 1999 Сідар-Рапідс, Айова, США «UFC 21» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Клейтон Міллер Підкорення (задушливий прийом) 1 0:40 01999-05-3030 травня 1999 Оттамве, Айова, США «Cage Combat 2»
Поразка Дзютаро Накао Технічний нокаут (удушення) 1 9:22 01999-02-022 лютого 1999 Гонолулу, Гаваї, США «SuperBrawl 11»
Перемога Жорже Патіну Рішення суддів (одностайне) 1 21:00 01999-01-088 січня 1999 Новий Орлеан, Луїзіана, США «UFC 18» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Майкл Бьорнетт Рішення суддів (роздільне) 1 21:00 01998-10-1616 жовтня 1998 Новий Орлеан, Луїзіана, США «UFC Brazil» Виграв титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Нічия Ден Северн Рішення суддів (одностайне) 1 20:00 01998-08-2222 серпня 1998 Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 20»
Перемога Альберт Бак Підкорення (задушливий прийом) 2 2:49 01998-06-2727 червня 1998 Клінтон, Айова, США «Midwest Shootfighting»
Перемога Кріс Бреннен Підкорення (задушливий прийом) 1 9:02 01998-03-1313 березня 1998 Новий Орлеан, Луїзіана, США «UFC 16» Виграв турнір UFC в легкій ваговій категорії.
Перемога Таунсенд Сондерс Рішення суддів (роздільне) 1 15:00 01998-03-1313 березня 1998 Новий Орлеан, Луїзіана, США «UFC 16»
Перемога Кріс Бреннен Рішення суддів (одностайне) 1 10:00 01997-11-1515 листопада 1997 Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge Trials»
Нічия Кріс Бреннен Рішення суддів (одностайне) 1 20:00 01997-08-3030 серпня 1997 Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 9»
Перемога Чак Кім Підкорення (задушливий прийом) 1 10:46 01997-06-2525 червня 1997 Кансіл Блаффс, Айова, США «Extreme Challenge 7»
Поразка Метт Х'юм Технічний нокаут (рішення лікаря) 1 5:00 01997-03-2828 березня 1997 Де-Мойн, Айова, США «Extreme Challenge 4»
Перемога Чед Кокс Підкорення (удари кулаками) 1 1:32 01997-02-1515 лютого 1997 Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 3»
Перемога Пол Кімбро Підкорення (больовий прийом на руку) 1 5:13 01997-02-011 лютого 1997 Де-Мойн, Айова, США «Extreme Challenge 2»
Перемога Джейсон Ніколсон Рішення суддів (одностайне) 1 15:00 01997-01-1717 січня 1997 Гонолулу, Гаваї, США «SuperBrawl 3»
Перемога Ерл Лойкс Підкорення (больовий прийом на ногу) 1 7:00 01996-11-2323 листопада 1996 Де-Мойн, Айова, США «Extreme Challenge 1»
Перемога Пет Ассалоне Підкорення (больовий прийом на руку) 1 4:01 01996-09-011 вересня 1996 Давенпорт, Айова, США «Brawl at the Ballpark»
Перемога Метт Андерсен Підкорення (удари кулаками) 1 5:21 01996-07-2626 липня 1996 Давенпорт, Айова, США «Gladiators 1»
Перемога Ясунорі Мацумото Технічний нокаут (рішення лікаря) 1 15:53 01996-05-1111 травня 1996 Молін, Іллінойс, США «Quad City Ultimate 2»
Перемога Андрій Дудко Підкорення (задушливий прийом) 1 2:49 01996-02-1010 лютого 1996 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 2» Виграв 2-й турнір «Battle of the Masters».
Перемога Боб Голсон Нокаут 1 2:20 01996-02-1010 лютого 1996 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 2»
Перемога Рік Грейвсон Підкорення (задушливий прийом) 1 0:46 01996-02-1010 лютого 1996 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 2»
Перемога Рік Грейвсон Підкорення (задушливий прийом) 1 1:53 01996-01-2020 січня 1996 Молін, Іллінойс, США «Quad City Ultimate 1» Виграв турнір QCU в легкій ваговій категорії.
Перемога Ед МакЛеннан Підкорення (больовий прийом на руку) 1 1:28 01996-01-2020 січня 1996 Молін, Іллінойс, США «Quad City Ultimate 1»
Перемога Кевін Маріно Підкорення (задушливий прийом) 1 3:49 01995-10-2828 жовтня 1995 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 1» Виграв 1-й турнір «Battle of the Masters».
Перемога Анжело Рівера Підкорення (задушливий прийом) 1 1:40 01995-10-2828 жовтня 1995 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 1»
Перемога Ясунорі Мацумото Підкорення (задушливий прийом) 1 7:40 01995-10-2828 жовтня 1995 Чикаго, Іллінойс, США «Battle of the Masters 1»

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2009. Процитовано 6 грудня 2009.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 жовтня 2013. Процитовано 6 грудня 2009.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 6 грудня 2009.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2008. Процитовано 6 грудня 2009.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 6 грудня 2009.
  6. http://sports.espn.go.com/extra/mma/news/story?id=3116629

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.