Печенізька волость

Печенізька волость (Новобєлгородська волость) — історична адміністративно-територіальна одиниця Вовчанського повіту Харківської губернії з центром у слободі Печеніги (Ново-Бєлгород).

Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень, 12 сільських громад. Населення — 8825 осіб (4479 чоловічої статі та 4346 — жіночої), 1299 дворових господарств[1].

Основні поселення волості станом на 1885:

• Ново-Бєлгород — колишня державна слобода при річці Сіверський Донець за 53 верст від повітового міста, 6579 осіб, 1377 дворів, 3 православні церкви, школа, поштова станція, приймальний покій, центральна в'язниця, 2 постоялих двори, 28 лавок, базари по понеділках і п'ятницях, 5 ярмарків на рік.
• Артемівське — колишнє державне село при річці Гнилиця, 3703 особи, 611 дворів, православна церква, школа, 2 лавки, щорічний ярмарок.
• Базаліївка — колишня державна слобода при річці Великий Бурлук, 2021 особа, 420 дворів, православна церква, 3 лавки.
• Ново-Олександівський — колишній державний хутір, 351 особа, 74 двори, молитовний будинок.
• П'ятницьке — колишнє державне село при річці Бабка, 915 осіб, 216 дворів, православна церква, школа, лавка.

Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:

• село Печеніги — 14865 мешканців.
• село Артемівське — 5786 мешканців.
• село Базаліївка — 4298 мешканців.
• село П'ятницьке — 2107 мешканців.

Старшиною волості був Гапочка Трохим Олександрович, волосним писарем — Шаровкін Іван Савич, головою волосного суду — Ковальков Павла Іванович.