Пешрев

Пешрев (Pisrev, від перс. Pss — раніше, вперед; rev — що йде в першу чергу) — форма кримськотатарської та загалом тюркської традиційної класичної інструментальної музики. Є складовою частиною великої циклічної форми класичної вокально-інструментальної фасил, і виконується на самому початку твору. Як правило, використовує довгі цикличні ритми, котрі протяжно повторюються зо декілька разів.

Структура

Зовнішні відеофайли
«Kurdilihicazkar Pesrev» Джаміль Бей

Класичний вид пешрева нагадує рондо і складається з розділів (хане), після кожного з яких звучить частина теслім чи мюлязіме, що виконує функцію приспіву. У переважній більшості пешреви складаються з 4-х хане, втім зустрічаються п'єси, що мають 2, 3, 5 і навіть 6 хане. Якщо в першому хані (експозиція) мелодичний малюнок витриманий у певному ладі і тональності, то в наступних, розробкових чи іноді контрастних за тематизмом, відбуваються певні ладові і тональні відхилення. Виконується завжди без змін, теслім (приспів) повертає мелодію до основної тональності і початкового ладу. Особливу групу складають пешреви Карабатак (Qarabataq pesrevleri). Основна характерна риса п'єс, у назві яких використовується слово карабатак — будова за формулою «питання — відповідь», де інструментальним соло батак (bataq) протиставляється унісон ансамблю берабер (beraber — спільно). Назви пешревів тісно пов'язані із ладами тюркської музики й зазвичай відображають географічні поняття (Курдистан, Ісфаган, Шираз тощо), певні образи чи реальні історичні події.

Традиційна класична музика країн Близького Сходу супроводжується визначеними остинатами усулями (usul), що виконуються на ударних інструментах (деф, нагора, дарунку, думбелек тощо). У пешревах використовуються усулі з постійними і перемінними метрами, що поєднуються у великі цикли (24, 32, 48 і більше) і мають певні назви — Хафіф (Hafif — легкий), Сакіль (Sakil — важкий) і так далі.

Серед відомих композиторів пешреву Димитрій Кантемір, Алі Уфкі, Джаміль Бей та інші.

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.