Азимут

А́зимут (через фр. azimut від араб. اَلسُّمُوت‎, ас-сумут — «(правильні) дороги, напрямки»)[1] — кутовий вимір у сферичній системі координат. Нехай є вектор, що бере початок від спостерігача (початок координат) до деякої точки, і спроєктований перпендикулярно на площину відліку; кут між проєкцією вектора і опорного вектора на площину відліку називається азимутом.

Розрізняють астрономічний, геодезичний, магнітний та гіроскопічний азимут.

В астрономії азимут рахується від точки півдня на захід (від 0° до 360°), в геодезії — від точки півночі на схід.

При визначенні магнітного азимута замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана. Азимут можна виміряти за допомогою компаса. Одиниця вимірювання — градус.

Азимути відносно істинної півночі
Північ0° або 360° Південь180°
Північний схід45° Південний захід225°
Схід90° Захід270°
Південний схід135° Північний захід315°

У горизонтальній системі координат (що використовується в навігації) азимут — це одна з двох координат. Інша координата — висота (над горизонтом).

Види азимутів

Азимут небесного світила або земного предмета — кут між площиною меридіана точки спостереження (див. небесна сфера) і вертикальною площиною, що проходить через світило (предмет) і дану точку.

Астрономічний азимут — двогранний кут (λ), утворений площиною астрономічного меридіану точки спостереження і вертикальною в цій точці площиною, яка проходить через заданий напрям. Відлічується від північного напряму меридіану до заданого напряму за годинниковою стрілкою від 0° до 360°. У астрономії сферичній відраховують від точки півдня.

Географічний азимут — горизонтальний кут, який відраховується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена незбіжністю напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. Азимути бувають прямі і обернені. Обернений відрізняється від прямого на 180°.

Геодезичний азимут — двогранний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою між площиною геодезичного меридіана точки спостереження і площиною, яку утворює нормаль даної точки цього меридіана, та лінія напрямку до неї. До геодезичного азимуту належить азимут Лапласа.

Ді́йсний а́зимут — кут між північним напрямком географічного (дійсного) меридіана і напрямком на певну точку. Його відлічують за ходом годинникової стрілки. Визначається за топографічною картою.

Магнітний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Магнітний азимут відрізняється від Азимуту астрономічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між астрономічним (А) та магнітним (Ам) азимутами для напряму 1-2 виражається формулою: А = Ам+δ,

де δ — схилення магнітної стрілки для даної точки; прийнято вважати магнітне схилення східним або позитивним (а) і західним або негативним (б). Магнітний азимут на місцевості вимірюється за допомогою Бусолі.

Гіроскопічний азимут — горизонтальний кут (Г), який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму (Пг') умовної лінії (іноді її помилково називають гіроскопічним меридіаном), що проходить через гірокомпас (С), до заданого напряму від 0° до 360°. Кут між гіроскопічним та географічним азимутами називають поправкою (Δ) гірокомпаса. Гіроскопічний азимут сторони — горизонтальний кут, відлічуваний від північного кінця меридіана гіроскопічного за годинниковою стрілкою до заданої сторони.

Азимут падіння (рос. азимут падения, англ. direction of dip, true dip direction, нім. Einfallsrichtung f) — кут між проєкцією лінії падіння (пласта, шару, поверхні скиду тощо) на горизонтальну площину і меридіаном місцевості.

Азимут простягання (рос. азимут простирания, англ. strike azimuth, trend azimuth, нім. Streichwert m, Streichwinkel m) — кут між лінією простягання (пласта, шару, поверхні скиду тощо) і меридіаном місцевості.

Азимут свердловини (рос. азимут скважины, англ. hole azimuth; нім. Bohrlochazimut m) — кут, що вимірюється за годинниковою стрілкою між певним напрямом, що проходить через вісь свердловини, і проєкцією свердловини на горизонтальну площину. У залежності від прийнятого початку відліку (географічний меридіан, магнітний меридіан або довільний напрям) розрізнюють істинний, магнітний або кутовий. Азимут свердловини — важливий параметр при бурінні; наприклад, при зміні азимута на 1° відхилення свердловини від проєктного напряму на глибині 1 км становитиме 17,5 м. Азимутальний напрям свердловин в процесі буріння контролюють інклінометром через 50-100 м, а в складних геологічних умовах — через 20-25 м.

Навігація

У наземній навігації азимут зазвичай позначається літерою Альфа, , і визначається як горизонтальний кут відміряний за годинниковою стрілкою від базової лінії або меридіану що вказує на північ.[2][3] Азимут, в більш загальному випадку, визначається як горизонтальний кут, виміряний за годинниковою стрілкою від будь-якої фіксованої площини відліку або базової лінії, яку легко встановити. [4][5][6]

Зазвичай, площина відліку для азимуту відраховується від істинної півночі, в якій азимут дорівнює 0°, хоча можуть використовуватись інші кутові величини (гради, тисячні). Рухаючись за годинниковою стрілкою на 360 градусів довкола, схід матиме азимут 90°, південь 180°, і захід 270°. Існують винятки: деякі навігаційні системи використовують південь як початок відліку.

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  2. U.S. Army, Map Reading and Land Navigation, FM 21-26, Headquarters, Dept. of the Army, Washington, D.C. (7 May 1993), ch. 6, p. 2
  3. U.S. Army, Map Reading and Land Navigation, FM 21-26, Headquarters, Dept. of the Army, Washington, D.C. (28 March 1956), ch. 3, p. 63
  4. U.S. Army, ch. 6 p. 2
  5. U.S. Army, Advanced Map and Aerial Photograph Reading, Headquarters, War Department, Washington, D.C. (17 September 1941), pp. 24-25
  6. U.S. Army, Advanced Map and Aerial Photograph Reading, Headquarters, War Department, Washington, D.C. (23 December 1944), p. 15

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Геодезичний енциклопедичний словник / За редакцією Володимира Літинського. — Львів: Євросвіт, 2001. — 668с.: іл.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.