Плеврот черепичастий

Плеврот черепичастий, глива (Pleurotus ostreatus)  — вид деревних їстівних грибів роду плеврот родини плевротових (Pleurotaceae).

?
Pleurotus ostreatus

Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Плевротові (Pleurotaceae)
Рід: Плеврот (Pleurotus)
Вид: Плеврот черепичастий
Біноміальна назва
Pleurotus ostreatus
(Jacq. ex Fr.) P.Kumm. 1871[1]
Посилання
Вікісховище: Pleurotus ostreatus
EOL: 1028614
NCBI: 5322
MB: 174220
IF: 174220

Назва

Народна українська назва цього гриба — «глива»[2], хоча СУМ-11 фіксує, що гливою називається інший гриб — печіночник (Fistulina hepatica)[3], а словник Грінченка тлумачить це слово як позначення гриба, що росте на дереві, без уточнення[4].

М. Я. Зерова та З. Г. Лавітська іменують вид «плеврот черепичастий», хоча словники фіксують назву «плеврот звичайний»[5].

Місцеві назви — дублянка, гливичка звичайна, дуплянка їстівна, калічка.

Латинський видовий епітет ostreatus і англійська назва гриба oyster mushroom віддзеркалюють його схожість на устрицю. В японській мові гриб має назву «хіратаке» (ヒラタケ), що означає «плаский гриб».

Будова
Структура пластинок

Карпофори гімнокарпні, сидячі, нiжка відсутня. Шапинка асиметрична, мушле-, вухо-, віялоподібна, широковоронковидна, гладенька, темнозабарвлена, сірувата, сіро-бура, фіолетово-коричнева, iз сизим відтінком. М'якуш білий, спочатку м'який, пiзнiше жорсткуватий, з приємним запахом та смаком. Пластинки часті, білі, внизу інколи з анастомозами. Споровий порошок білий. Глива типовий ксилотроф, зростає на деревині листяних та хвойних порід, часто утворює зростання до 30 та більше карпофорів, нагадуючи черепицю.

Поширення та середовище існування
Гриби гливи на дереві

Гриб широко поширений у лісах помірної і субтропічних кліматичних зон по всьому світу, хоча він відсутній на тихоокеанському північному заході північної Америки, де його замінили види P. pulmonarius і P. populinus[6]. Цей гриб сапротроф, який харчується переважно деревиною, особливо листяних дерев, зокрема букових.[7]

Зустрічається по всій Україні. Росте групами на стовбурах листяних, зрідка хвойних дерев.

Практичне використання

Збирають у вересні — жовтні. Їстівний гриб четвертої категорії. Вживають у їжу лише молоді гриби, бо старі плодові тіла жорсткі. Використовують вареним, смаженим і сушеним. Вирощується у промислових масштабах.

Одне з попередніх досліджень показало, що вживання екстрактів з грибів гливи знижує рівень холестеролу, цей ефект пов'язують із вмістом в цьому грибі бета-глюканів.[8]

Гриби містять ловастатин (від 0,16 %[9] до 2,8 %[10] на суху вагу), який також знижує рівень холестеролу.

Гриби плевроту багаті білками, харчовими волокнами, незамінними амінокислотами, вуглеводами, водорозчинними вітамінами (C, B) та мінералами (Na, Ca, P, Fe та K) мають унікальний статус делікатесу з високими харчовими та лікувальними цінностями.[11] Вміст білка у них вищий порівняно з овочами, але менший порівняно з м’ясом та молоком.[12][13]

Встановлено, що вони підсилюють імунну систему, мають протиракові властивості, а також антигіперхолестеринемічні та печінкозахисні властивості. Види Pleurotus - відмінна їжа для людей, які страждають на гіпертонію та серцево-судинні захворювання завдяки високому вмісту калію та натрію.[14][15]

  • Гливи із супермаркету
  • Смажені гливи
  • Смажені гливи із гречкою

Примітки
  1. Kummer, P. (1871). Der Führer in die Pilzkunde (вид. 1st).
  2. Гриб глива вешенка, целебные свойства, лечение вешенкой, лікування гливою
  3. Глива // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Глива // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Л. О. Симоненко. ЯК НАЗИВАТИ ГРИБИ?. kulturamovy.univ.kiev.ua.
  6. Trudell, S.; Ammirati, J. (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Timber Press Field Guides. Portland, Oregon: Timber Press. с. 134. ISBN 0-88192-935-2.
  7. Phillips, Roger (2006), Mushrooms. Pub. McMilan, ISBN 0-330-44237-6. P. 266.
  8. Rop O, Mlcek J, Jurikova T (2009). Beta-glucans in higher fungi and their health effects. Nutrition Reviews 67 (11): 624–31. PMID 19906249. doi:10.1111/j.1753-4887.2009.00230.x.
  9. Chen, Shin-Yu; Ho, Kung-Jui; Hsieh, Yun-Jung; Wang, Li-Ting; Mau, Jeng-Leun (2012). Contents of lovastatin, γ-aminobutyric acid and ergothioneine in mushroom fruiting bodies and mycelia. LWT - Food Science and Technology 47 (2): 274–278. ISSN 00236438. doi:10.1016/j.lwt.2012.01.019.(англ.)
  10. Гриби України : Атлас-довідник, 2017, с. 100.
  11. Lee, Kyeongmin; Sim, Ung; Choi, Youngmin; Lee, Junsoo (30 листопада 2018). Nutritional Compositions and Antioxidant Activities of Frequently Consumed Mushrooms in Korea. Journal of the Korean Society of Food Science and Nutrition 47 (11). с. 1178–1184. ISSN 1226-3311. doi:10.3746/jkfn.2018.47.11.1178. Процитовано 2 березня 2021.
  12. [Bano Z, Rajarathnam S. Pleurotus mushrooms. Part II. chemical composition, nutritional value, post-harvest physiology, preservation, and role as human food. CRC Cr Rev Food Sci. 1988;27(2): 87–158. NIH].
  13. PMC.
  14. Wang, Kai; Bao, Li; Xiong, Weiping; Ma, Ke; Han, Junjie; Wang, Wenzhao; Yin, Wenbing; Liu, Hongwei (28 серпня 2015). Lanostane Triterpenes from the Tibetan Medicinal Mushroom Ganoderma leucocontextum and Their Inhibitory Effects on HMG-CoA Reductase and α-Glucosidase. Journal of Natural Products (англ.) 78 (8). с. 1977–1989. ISSN 0163-3864. doi:10.1021/acs.jnatprod.5b00331. Процитовано 2 березня 2021.
  15. Ganesan, Kumar; Xu, Baojun (5 листопада 2018). Anti-Obesity Effects of Medicinal and Edible Mushrooms. Molecules 23 (11). с. 2880. ISSN 1420-3049. doi:10.3390/molecules23112880. Процитовано 2 березня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.