Повітряні сили флоту Великої Британії

Перший політ британської морської авіації відбувся у 1909, з побудови дирижабля для спостреження.[4] У 1911 Королівські ВМС підготували своїх перших пілотів у Королівському аероклубі у Істчорчі, Шеппі під керівництвом піонера авіації Джорджа Бертрама Кокбурна,[5] але у травні 1912 морська і армійська авіація були зведені у Королівський льотний корпус (КЛК). Морське крило Корпусу існувало до 1914 коли Королівський флот реформував свій авіапідрозділ, під керівництвом Авіаційного Департаменту Адміралтейства, отримавши назву Королівська військово-морська авіаційна служба (КВМАС).[6]

На початок Першої світової війни, у серпні 1914, КВМАС мали більше літаків ніж КЛК. Основнми завданнями КВМАС була розвідка для флоту, патрулювання узбережжя у пошуках ворожих кораблів і субмарин, нанесення ударів по береговим територіям ворога і захист Британії від авіанальотів ворогу, разом з розгортанням уздовж Західного фронту. У квітні 1918 КВМАС, які мали 67000 особового складу, 2949 літаків, 103 дирижаблі і 126 авіабаз, об'єдналися з КЛК утворивши повітряні сили Великої Британії.

1 квітня 1924 року було утворено Повітряні сили флоту Королівських повітряних сил, поєднавши в собі всі літальні апарати КЛК які знаходилися на авіаносцях і бойових кораблях.[7] 1924 став важливим роком для британської морської авіації тому, що за кілька тижнів до створення Повітряних сил флоту, Королівські ВМС замовили HMS Hermes, який був першим спеціально спроектованим і побудованим авіаносцем. Протягом кількох наступних місяців розвідувальний літак Fairey IIID повітряних сил флоту здійснив кілька тренувальних польотів з авіаносцю Hermes.

24 травня 1939 повітряні сили флоту повернулися під контроль Адміралтейства.[8] На початок Другої світової війни, повітряні сили флоту складалися з 20 ескадрилей з 232 літаками. Наприкінці війни повітряні сили флоту мали 59 авіаносців, 3700 літаків, 72000 особового складу і 56 військово-морських баз.

Під час війни, повітряні сили флоту мали винищувачі, торпедоносці і розвідувальні літаки. Після евакуації з Дюнкерку і втрат під час битви за Британію, повітряні сили Великої Британії відчули нестачу у бойових пілотах. Влітку 1940 ВПС мали 800 пілотів і через продовження Битви кількість втрат збільшилася. Через таку ситуацію ВПС звернулися про допомогу до Адміралтейства. Через те, що битва тривала багато пілотів-героїв винищувачів ВПС були саме пілотами повітряних сил флоту, які були передані Командуванню винищувальної авіації ВПС, наприклад ескадрилья No 804 під час Битви за Британію прикривали верфі на літаках Sea Gladiator.[9]

Для берегового базування військово-морська авіація великої Британії використовує три авіабази:[3]

• Королівська морська авіабаза Йовілтон (англ. Royal Naval Air Station (RNAS) Yeovilton)[10], графство Сомерсет
• Королівська морська авіабаза Калдроуз (англ. Royal Naval Air Station (RNAS) Culdrose)[11], графство Корнуолл
• Авіабаза Коттесмор (англ. Royal Air Force (RAF) station Cottesmore)[12], графство Ратленд

Один аеродром використовується для базування пошуково-рятувальних вертольотів ВМФ Великої Британії:

• Аеропорт Прествік (англ. Prestwick Airport), графство Ейршир

На додаток до цього, у розпорядженні ВМФ є один навчальний заклад для підготовки авіатехніків:

• База Її Величності Салтэн (англ. Her Majesty's Station (HMS) Sultan), Ґоспорт, графство Гемпшир

• 
  Головний убір адмірала
• 
  Головний убір старшого офіцера
• 
  Головний убір офіцера