Погляд назад, 2000—1887

За сюжетною лінією роман є типовою утопією. У 1887 році молодий бостонський рантьє Джуліан Вест звернувся до гіпнотизера, щоб позбутися від безсоння (породженого страйками на підприємствах, які йому належать). Заснувши, він отямився після тривалого летаргічного сну в 2000 році. На місці будинку Веста стоїтьбудинок доктора Літа, який і стає провідником головного героя в соціалістичному Бостоні.

Виявляється, протягом XX століття вся економіка США перетворилася в єдину надкорпорацію — «промислову армію». Всі виробничі потужності є державною власністю, а кожен громадянин з 21 до 45 років повинен працювати в «промислової армії», але отримує за рахунок державного кредиту (в романі вперше описані дебетні карти і супермаркети) все необхідне, включаючи житло. Понад прожитковий мінімум оплачуються важкі і небезпечні роботи, а також творча діяльність, яка виводить людину за межі індустріального виробництва. Значну частину обсягу книги займають діалоги Веста і доктора Літа про сутність нового суспільства. Економічну і соціальну систему майбутнього Белламі називав «націоналізмом», щоб не викликати асоціацій з радикальними соціалістами того часу.

Сюжетну динаміку забезпечує романтична лінія: Джуліан Вест закохується в дочку свого чичероне — Едіт Літ, яка як дві краплі води нагадує наречену Веста, яку він назавжди залишив в 1887 році. У фіналі роману вони вирішують одружитися, і це примиряє Веста з новим світом. Характерною є гендерна інверсія: в світі 2000 року дівчина робить пропозицію одруження першою.

Авторитарний дух твору негативно оцінювався багатьма соціалістами, зокрема Вільямом Моррісом[2], який у своїй рецензії писав про Белламі: «… єдиний ідеал життя, який може наштовхнути його на подібне, — це сьогоднішнє існування працьовитого фахівця, що належить до середнього класу, з однією лише поправкою: бідолаха звільнений від гріха співучасті в злочинах монополістів і здобув незалежність, яка прийшла на зміну його нинішньої ролі паразита». Книга була написана з таким розрахунком, щоб сфокусувати всі страхи її читачів перед робочим рухом і зміцнити їх віру в те, що можливий гуманний капіталізм[1]. В утопічному світі Белламі матеріальне споживання стає основною розвагою для населення. За словами М. Бьюмонта, «процес покупки — майже нічим не відрізняється від нинішніх покупок в „IKEA“ або „Argos“»[1]. Надія Крупська писала про роман: «Бідне було до крайності життя того майбутнього суспільства, яке там зображувалося, — не було там боротьби, не було колективу»[3][2].

• «Погляд назад» на сайті «Лабораторія фантастики»
• Edward Bellamy, Looking Backward, 2000—1887. Boston: Houghton, Mifflin & Co., 1888.
• Edward Bellamy, "How I Came to Write Looking Backward, " The Nationalist (Boston), vol. 1, no. 1 (May 1889), pp. 1-4.