Погоня (гімн)

Погоня (біл. Пагоня) — пісня білоруською мовою на однойменний вірш Максима Богдановича (1891—1917).

Погоня
Дата створення / заснування 1916
Держава  Білоруська демократична опозиція
Мова твору або назви білоруська
Композитор Микола Щаглов-Куликовичd
Автор слів Богданович Максим Адамович

Використання

«Погоня» просувається в якості національного гімну Республіки Білорусь[1]. Гімн отримав популярність як один з символів протесту проти режиму Лукашенка, поряд з біло-червоно-білим прапором. Було проведено безліч акцій з виконанням гімну у громадських місцях: біля філармонії[2], в торгових центрах[3][4], в мінському метро[5], на Комарівському ринку[6].

Текст

Текст вірша «Погоня» написаний Максимом Богдановичем в розпал Першої світової війни — в 1916 році в прифронтовому Мінську. При виконанні в якості гімну, як правило, остання строфа не співається, а останні рядки 2, 4 і 6 строфи повторюються двічі.

Толькi ў сэрцы трывожным пачую
За краiну радзiмую жах,
Успомню Вострую Браму святую
I ваякаў на грозных канях.

У белай пене праносяцца конi,
Рвуцца, мкнуцца i цяжка хрыпяць,
Старадаўняй крывіцкай Пагонi
Не разбiць, не спынiць, не стрымаць!

У бязмерную даль вы ляцiце,
А за вамi, прад вамi — гады.
Вы за кiм у пагоню спяшыце?
Дзе шляхi вашы йдуць i куды?

Мо яны, Беларусь, паняслiся
За тваiмi дзяцьмi наўздагон,
Што забылi цябе, адраклiся,
Прадалi i аддалi ў палон?

Бiце ў сэрцы iх — бiце мячамi,
Не давайце чужынцамi быць!
Хай пачуюць, як сэрца начамi
Аб радзiмай старонцы балiць.

Мацi родная, Мацi-Краiна!
Не ўсцiшыцца гэтакi боль.
Ты прабач, ты прымi свайго сына,
За Цябе яму ўмерцi дазволь!

Ўсё лятуць i лятуць тыя конi,
Срэбнай збруяй далёка грымяць…
Старадаўняй крывіцкай Пагонi
Не разбiць, не спынiць, не стрымаць.

Див. також

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.