Подія Каррінгтона

Каррінгтонська подія, або Геомагнітна буря 1859 року[1] або Сонячний супершторм (англ. Solar Superstorm)[2] — найпотужніша за історію спостережень геомагнітна буря.

Сонячні плями 1 вересня 1859 р., замальовка Річарда Каррінгтона

Опис події

З 28 серпня по 2 вересня 1859 року на Сонці спостерігалися численні плями і спалахи. Молодий англійський астроном Річард Керрінгтон перший зауважив, що Сонце вкрилося незвично великими плямами[3]. Вони були добре помітні навіть без оптичних приладів. Раптом поверх плям спалахнули дві сліпучі кулі, які швидко росли. Вони були настільки яскравими, що затьмарювали блиск Сонця. Приблизно за п'ять хвилин кулі зникли.

Після 17 годин ніч над Америкою стала днем — було світло від зелених і малинових спалахів сяйва. Здавалося, що міста охоплені вогнем. Заграву над своїми головами спостерігали навіть жителі Куби, Ямайки, Гавайських островів, котрі ніколи раніше нічого подібного не бачили[4]. Магнітометри зашкалило. Телеграф вимкнувся. З апаратів сипалися іскри, жалячи телеграфістів і підпалюючи папір.

Відмова телеграфних систем спостерігалася по всій Європі і Північній Америці[5]. Північні сяйва спостерігалися по всьому світу, навіть над Карибами; також цікаво, що над Скелястими горами вони були настільки яскравими, що свічення розбудило золотошукачів, які почали готувати сніданок, думаючи, що настав ранок.

Крижані керни свідчать, що події подібної інтенсивності повторюються в середньому приблизно раз на 500 років. Після 1859 року менш сильні бурі відбувалися в 1921 і 1960 роках, коли відзначалися масові збої радіозв'язку.

Див. також

Посилання

Інтернет-ресурси

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.