Позитивна свобода

Позити́вна свобо́да (яку ще називають «свободою до» чи «свободою для») визначається як спроможність і наявність ресурсів для реалізації власного потенціалу (це може охоплювати і свободу від внутрішніх обмежень)[1], на відміну від негативної свободи («свободи від»), яка є свободою від зовнішніх обмежень.[2] Невід'ємною частиною концепції позитивної свободи є уявлення про те, що свобода визначається здатністю громадян брати участь в управлінні або в добровільній кооперації (у випадку з анархістами). Берлін Ісая у своєму есе «Дві концепції свободи» (1958) пише, що позитивне значення свободи

… розкривається у відповіді на питання: «що або хто служить джерелом контролю або втручання та змушує людину здійснювати цю дію, а не яку-небудь іншу, або бути такою, а не іншою?».[2]
Свобода
Щоб не бути ув'язненим необхідна негативна свобода. Але її недостатньо, щоб гарантувати позитивну свободу
Політологія • Право • Категорія

Позитивне поняття свободи є центральною ідеєю соціал-лібералізму (в США також використовують скорочену назву — лібералізм), що відрізняє його від класичного лібералізму.[3][4][5] Також уявлення про позитивну свободу вплинули на політичну філософію соціал-демократії.

Огляд

Ісая Берлін виділяв два основних типи свободи. Таке твердження як «Я нікому не раб» Берлін описував як характерне для негативної свободи, тобто свободи від прямого втручання з боку іншого індивіда. Як протиставлення Берлін використовував притаманне позитивній свободі твердження «Я сам собі господар», заява про свободу вибору свого власного шляху в житті.[1]

Чарльз Тейлор пояснює, що негативна свобода являє собою ідею «можливості» («opportunity-concept»), коли індивід знаходить негативну свободу в тому випадку, якщо не поневолений зовнішніми силами і має рівний доступ до суспільних ресурсів (незалежно від того, як він вирішує проводити свій час). Позитивна свобода, стверджує Тейлор, спирається на ідею «здійснення» («exercise-concept»): володіння позитивною свободою може означати, що індивід вільний внутрішньо та повинен бути здатним розсудливо діяти відповідно до свого «Я».[1] Припустимо, багатий та впливовий діяч є одночасно наркоманом. Він може володіти великою негативною свободою, але мати дуже мало позитивної свободи, згідно з Тейлором. Позитивна свобода тягне за собою перебування в положенні дорослої, зрілої людини, здатної приймати рішення, вільної від внутрішніх обмежувачів (слабкість, страх тощо).[1]

Історія

Теорія свободи Жана-Жака Руссо, згідно з якою індивідуальна свобода досягається шляхом участі в процесі, за допомогою якого громада здійснює колективний контроль над своїми справами відповідно до "загальної волі".

Див. також

Примітки
  1. Taylor, C. «What's Wrong with Negative Liberty» 1985. Law and Morality. 3rd ed. Ed. David Dyzenhaus, Sophia Reibetanz Moreau and Arthur Ripstein. Toronto: U of Toronto P, 2008. 359—368. Print.(англ.)
  2. Берлін І. Дві концепції свободи // Сучасна політична філософія: Антологія / Упоряд. Я. Кіш: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — С. 56-113. (Исайя Берлин. Две концепции свободы(рос.))
  3. McGowan, J. (2007). American liberalism: An interpretation for our time. Chapel Hill, N.C.: North Carolina University Press.(англ.)
  4. Starr, P. (2007). Freedom's power: The true force of liberalism. New York: Basic Books.(англ.)
  5. Schwartz, J. (2005). Freedom reclaimed: Rediscovering the American vision. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press.(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.