Покровський гірничо-збагачувальний комбінат

Початок історії розвитку марганцево-видобувної галузі на території комбінату припадає на 80-ті роки XIX століття, коли на схилах берегів річки Солоної геолог Г. Федосєєв виявив на поверхні ґрунту поклади марганцевої руди. Влітку 1883 року експедиція Геологічного комітету, яку очолив гірничий інженер В. А. Домгер, провела повніше їх дослідження. Після додаткових досліджень, проведених геологами А. Міхальським і М. Коцовським, тут була розпочата промислова розробка марганцевих руд. І в 1886 році засновано перший рудник «Покровські копальні». У перший рік його експлуатації було видобуто 4400 тонн марганцевої руди.

У період з 1886 по 1908 роки в балці річки Солоної на схід від Покровських копалень виросли нові рудники. В 1892 році — рудник Брянського товариства, а в 1893 році — рудник Львова. У квітні 1896 року «Покровські копальні» орендувало акціонерне «Нікополь-Маріупольське гірничо-металургійне товариство», засноване американськими та німецькими капіталістами. У 1901 році видобуток руди склав 2,1 млн пудів.

У 1934 році було створено самостійне рудоуправління — рудник ім. Орджонікідзе. У цьому ж році затверджений генеральний план будівництва на руднику нових промислових об’єктів і через рік введені в експлуатацію шахти №№ 1, 2, 3, 4, збагачувальна фабрика, прокладена залізнична гілка, що з’єднує рудник зі станцією Чортомлик.

До початку Другої світової війни рудник ім. Орджонікідзе видобував 30 відсотків сирої руди всього басейну.

18 липня 1941 рудник був захоплений німецькими військами.

Післявоєнне відродження рудника почалося з 4 лютого 1944 року, з моменту звільнення території від німецьких військ.

З 21 квітня 1944-го року керуючим рудника був призначений Дем'яненко Феодосій Сергійович, який очолював рудник до 13 вересня 1955 року. Вже в 1944 році були повністю відновлені шахти №№ 3, 5, 6, 16, закінчено спорудження нової шахти, введена в дію збагачувальна фабрика. Протягом року було видобуто понад 60 тисяч тонн руди.

У 1952 році у Богданівському кар’єрі рудника ім. Орджонікідзе був застосований метод видобутку марганцевої руди відкритим способом. Вже в 1953 році відкритим способом було видобуто понад 81 тисячу тонн руди — десята частина загального видобутку марганцевої руди.

У 1954 році відкритий спосіб видобутку руди був застосований у Шевченківському, пізніше — в Олександрівському та Північному кар’єрах. За період з 1953 по 1963 роки частка ведення гірничих робіт відкритим способом зросла до 58 %.

13 вересня 1955 року на посаду керуючого рудником ім. Орджонікідзе був призначений гірничий інженер Григорій Лукич Середа.

У 1964 році на базі рудника ім. Орджонікідзе створений трест «Орджонікідзе-Марганець» під керівництвом Героя Соціалістичної Праці Григорія Середи.

1 червня 1970 року трест «Орджонікідзе-Марганець» перейменовано в «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», який Григорій Лукич Середа очолював до 27 грудня 1985 року.

На підставі наказу № 12/111-АО регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області «Про перетворення державного підприємства Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» підприємство реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат». Загальними зборами акціонерів, що відбулися 24 січня 1997 року, Головою правління був обраний Постоловський Володимир Володимирович, який і очолював ВАТ «ОГЗК» до травня 2006 року.

З 2006-го року Головою правління комбінату є Сергій Павлович Шуваєв.

У листопаді 2016 р. Покровський ГЗК продовжив спеціальні права надрокористування до серпня 2036 р.[1]

З 1 липня 2017-го року підприємство офіційно перейменоване в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ”.

У грудні 2017 р. введено в експлуатацію нитку дозбагачення, що дає змогу отримувати марганцевий концентрат зі шлаків.[1]

Станом на 2018 рік сировинна база АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» представлена 5-ма діючими кар’єрами: Чкаловським № 2, Північним, Шевченківським, Покровським та Олександрівським. Промислові запаси в технічних межах діючих кар’єрів, станом на 1 січня 1998 року, складали 259,2 млн т, з них 157 млн т, або 60% — карбонатні руди.

Сумарна проектна потужність кар’єрів становить 9300 млн т. на рік. У межах комбінату діють 3 фабрики: Чкаловська та Олександрівська збагачувальні фабрики, а також Богданівська аглофабрика; 2 транспортних цехи — автотранспортний і залізничний, а також допоміжні підрозділи.

До соціальної сфери комбінату входять: санаторій-профілакторій, басейн, дитячий оздоровчий табір, Культурно-розважальний центр, стадіон, Зона відпочинку. На комбінаті працює більше 4500 працівників.

Марганцевий концентрат:[1]

• 2012 — 343 тис. т
• 2013 — 542 тис. т
• 2014 — 594 тис. т
• 2015 — 620 тис. т
• 2016 — 738 тис. т
• 2017 — 879 тис. т
• 2018 — 939 тис. т

Марганцевий агломерат:[1]

• 2012 — 151 тис. т
• 2013 — 300 тис. т
• 2014 — 287 тис. т
• 2015 — 274 тис. т
• 2016 — 51 тис. т
• 2017 — 162 тис. т
• 2018 — 197 тис. т

• Марганцеворудна промисловість України

• ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГЗК, ПАТ
• АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" opendatadot
• ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ ГЗК офіційно змінив назву на ПОКРОВСЬКИЙ
• Коломойський відмовився переводити активи із застави НБУ в заставу Привату
• Орджонікідзевський ГЗК змінив назву в рамках декомунізації
• Покровський гірничо-збагачувальний комбінат взяв курс на масштабне відновлення обладнання
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.