Полтавський вісник

Загалом ідея створити міську газету в Полтаві народилася ще на початку XX століття. Тоді за неї взявся уже відомий на Полтавщині журналіст і письменник Дмитро Іваненко. Йому вдалося успішно пройти всі бюрократичні перепони, які чинила влада щодо створення нових періодичних видань. 1 грудня 1902 року вийшов перший номер міської газети «Полтавскій вестникь». Вона швидко набула популярності, широко висвітлювала різноманітні аспекти життя міста і губернії.

Д. Іваненко очолював редакцію «Полтавского вестника» до 1907, потім змушений був залишити цю посаду у зв'язку з фінансовими ускладненнями. Пізніше разом з братом Яковом він засновує нову газету «Полтавскій голосъ». Вона виходила до 1915 року, а тоді у зв'язку з фінансовими негараздами, що виникли в період війни, припинила своє існування. Дмитро Олексійович змушений був працювати в різних міських установах. Після революції і громадянської війни він обрав учительську стезю, викладав українську і російську літературу в трудовій школі. 1927 року вийшов на пенсію і переїхав жити в Харків, а потім у Київ до своєї доньки, відомої письменниці Оксани Іваненко. З початком німецько-радянської війни разом з родиною доньки змушений був виїхати в евакуацію, там у Свердловську захворів і помер 1 січня 1943 на 84-му році життя.

Заснована Дмитром Іваненком газета «Полтавскій вестникь» виходила до 30 квітня 1917 року. Потім випуск її припинився. Редакція обіцяла читачам, що шукає кошти і незабаром сподівається відновити вихід. Та це вдалося зробити аж через… 73 роки.

14 листопада 1990-го полтавці знову отримали газету з такою ж назвою. Правда, то був уже орган міської ради. Своєю демократичною позицією, відстоюванням національних інтересів «Полтавський вісник» швидко здобув популярність жителів не лише міста, а й навколишніх сіл. Швидко зріс тираж газети, її вплив. Це викликало невдоволення тогочасної комуністичної влади. В період ГКЧП, в серпні 1991 року, вона навіть мала намір закрити «Полтавський вісник». Але не встигла. Путч зазнав поразки, комуністична диктатура дійшла до свого повного краху. На руїнах радянської імперії постала незалежна Україна.

Сучасний дизайн «Полтавського вісника»

«Полтавський вісник» виходить раз на тиждень по п'ятницях одним з найбільших в Полтавській області разовим тиражем — 20 тисяч примірників. З них близько 80 % розповсюджуються по передплаті, 20 % надходить в роздрібну торговельну мережу[2].

Формат — 24 сторінки розміру 29,75х42 см. Перша, остання, внутрішні сторінки — повнокольорові (4+4), інші — чорно-білого друку. Обсяг реклами — до 20 % площі.

Газета верстається у власному дизайн-центрі, друкується в ТОВ «АСМІ» (Полтава).

Колектив «Полтавського вісника» вбачав своє покликання в утвердженні української державності, розвитку демократичних засад місцевого самоврядування, широкій поінформованості полтавців, пропаганді найкращих духовних традицій народу. І це знайшло розуміння земляків. Тривалий час газета має найвищий в області тираж, зростає обсяг видання, поліпшилася поліграфічна якість, газета стала повноколірною.

Редакція нинішнього «Полтавського вісника» не претендує на єдинокровність з «Полтавским вестником» зразка 1902—1917 років. Між ними дуже велика часова перерва, різні політичні засади, які вони відстоювали і відстоюють. Але «вісниківці» свідомі свого історичного спадку і прагнуть й далі розвивати найкращі традиції місцевої преси. Тому в «Полтавському віснику» в листопаді-грудні 2000-го було широко відзначено 100-річчя виходу першого номера газети «Полтавскій вестникь», приділено багато уваги його організатору Дмитру Іваненку.

Газета має одну з найбільших серед періодичних видань області чисельність постійних передплатників — понад 19 тисяч в усіх районах області.

«Вісник» інформує читачів про важливі події в країні, області, і місті, порушує актуальні проблеми життя і сприяє їх розв'язанню.

Серед рубрик газети — «Теми тижня», «Місто», «Регіон», «Гроші та ціни», «Віснику написали», «Телевісник», "Здоров'я, «Спорт», «Культура», «Історія», «Люди і долі» та інші.

Редактор — Юрій Іванов.

• Віталій Скобельський (заступник редактора),