Полудьонний Микола Миколайович

Микола Миколайович Полудьонний (нар. 11 листопада 1958(19581111), смт Гурзуф, Ялтинський район, Кримська область, Українська РСР) — колишній заступник Міністра фінансів України (11 червня 200811 березня 2010), екс-радник Президента України Віктора Ющенка (18 березня21 листопада 2005, 21 листопада 20052 жовтня 2006, 2 жовтня 200620 березня 2008).

Полудьонний Микола Миколайович
Народився 11 листопада 1958(1958-11-11) (63 роки)
Гурзуф
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Нагороди

Освіта

У 1985 році отримав диплом Київського державного університету ім. Т. Шевченка (юридичний факультет, спеціальність: «Правознавство», кваліфікація: «Юрист»).

Кар'єра

Трудовий шлях розпочав у жовтні 1975 року в Інституті металофізики Академії наук УРСР (м. Київ), де по листопад 1976 він обіймав посаду старшого техніка.

З листопада 1976 по грудень 1978 служив у Збройних силах СРСР.

Демобілізувавшись з Радянської армії, у лютому 1979 року повернувся до київського Інституту металофізики АН УРСР, де по травень 1980 працював старшим техніком, механіком високої кваліфікації.

З травня 1980 по лютий 1996 обіймав посади оперуповноваженого, слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого з особливо важливих справ, першого заступника начальника слідчого управління ГУ МВС України в Київській області.

У лютому 1996 очолив управління організаційного забезпечення діяльності судів і судово-правової реформи.

З 26 квітня 1997 року, згідно з підписаним Президентом України Указом № 374/1997, обійняв посаду заступника Міністра юстиції України — керуючого справами Міністерства юстиції України (м. Київ)[1].

Іншим Указом Президента України № 938/1997 від 2 вересня 1997 був звільнений (у зв'язку з ліквідацією посади)[2].

З лютого 1999 року по березень 2005 був директором юридичної фірми — приватного підприємства «Професіонал» (м. Київ), співпрацюючи з освітніми проектами в третьому секторі (зокрема, з питань правовідносин між ЗМІ і владою).

Політична діяльність

На виборах Верховної Ради України 1998 року балотувався як самовисуванець по одномандатному виборчому округу № 220 (м. Київ) від блоку партій «Вперед, Україно!» (№ 68 виборчого списку), але за підсумками виборів до парламенту пройти не вдалося.

У ході Помаранчевої революції спільно з колегами-юристами довів у Верховному Суді України факт фальсифікації підсумків голосування у другому турі президентських перегонів 2004.

Також відомий тим, що успішно захистив у суді інтереси дружини В. Ющенка — Катерини (на той момент ще Чумаченко), яка звинуватила скандально відомого телеведучого з Росії Михайла Леонтьєва в наклепі. У квітні 2001 року М. Леонтьєв у телепередачі «Однако» на телеканалі ОРТ (Росія) виступив із заявою, що громадянка США К. Чумаченко шляхом інтриг намагається змістити Леоніда Кучму з посади глави держави, що за нею та В. Ющенком стоять впливові американські сили, які намагаються розколоти Україну і Росію. Згодом скандальний тележурналіст був оголошений персоною нон ґрата в Україні.

Відповідно до Указу Президента України В. Ющенка № 496/2005 від 18 березня 2005 року призначений на посаду радника Президента України[3].

У зв'язку з переходом на іншу роботу Указом Президента України В. Ющенка № 1627/2005 від 21 листопада 2005 року був звільнений із обійманої посади[4].

Того ж дня глава держави підписав Указ № 1628/2005 про призначення М. Полудьонного на посаду радника Президента України — Керівника Головної служби правової політики Секретаріату Президента України (м. Київ)[5].

З 2 жовтня 2006 року був звільнений з цієї посади Указом Президента України № 811/2006[6].

Згідно з Указом глави держави № 812/2006 від 2 жовтня 2006 роки знову став радником на Банковій[7], брав участь у розробці юридичних обґрунтувань найрезонансніших ініціатив Президента (серед яких — розпуск Верховної Ради V скликання і звільнення навесні 2007 року суддів КС України).

20 березня 2008 глава держави В. Ющенко підписав Указ № 243/2008, тим самим прийнявши відставку М. Полудьонного[8]. Причини його відходу президентським Секретаріатом не оголошувалися.

З 11 червня 2008 року Розпорядженням Кабміну № 809-р, підписаним Прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, призначений на посаду заступника Міністра фінансів України Віктора Пинзеника[9].

Розпорядженням № 394-р від 11 березня 2010 року Кабінет Міністрів України на чолі з Миколою Азаровим, що змінив Ю. Тимошенко, звільнив М. Полудьонного з посади[10].

Є безпартійним.

Громадська діяльність

З грудня 1997 року по лютий 1999 був директором програми «Українська доброчесність» Українського законодавчого фонду (м. Київ).

Є членом дорадчого комітету проекту «Гідна Україна», Ради з питань забезпечення реалізації в Україні Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції.

Входить до складу ради правових експертів Юридичного прес-клубу, бере участь у робочих групах з підготовки законопроектів з реформування системи держуправління та судової системи.

Наукова діяльність

Практичну роботу в сфері юриспруденції М. Полудьонний успішно поєднує з теоретичними дослідженнями, будучи автором більш як 30 публікацій у цьому напрямку.

Нагороди та регалії

У 2005 році М. Полудьонний був визнаний юристом року.

З 2005 по 2006 рік входив до складу Комісії державних нагород та геральдики,

Є державним службовцем 3-го рангу[11].

У 2007 йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України»[12].

Входить до складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, є членом правління Асоціації правників України.

Також обраний членом Київської міської колегії адвокатів.

Родина

Політик одружений. Разом з дружиною виховав двох синів.

Примітки

  1. Указ Президента України від 26 квітня 1997 року № 374/97 «Про призначення М. Полудьонного заступником Міністра юстиції України - керуючим справами»
  2. Указ Президента України від 2 вересня 1997 року № 938/97 «Про звільнення М. Полудьонного з посади заступника Міністра юстиції України - керуючого справами»
  3. Указ Президента України від 18 березня 2005 року № 496/2005 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України»
  4. Указ Президента України від 21 листопада 2005 року № 1627/2005 «Про звільнення М. Полудьонного з посади Радника Президента України»
  5. Указ Президента України від 21 листопада 2005 року № 1628/2005 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України - Керівником Головної служби правової політики Секретаріату Президента України»
  6. Указ Президента України від 2 жовтня 2006 року № 811/2006 «Про звільнення М. Полудьонного з посади Радника Президента України - Керівника Головної служби правової політики Секретаріату Президента України»
  7. Указ Президента України від 2 жовтня 2006 року № 812/2006 «Про призначення М. Полудьонного Радником Президента України»
  8. Указ Президента України від 20 березня 2008 року № 243/2008 «Про відставку Радника Президента України М. Полудьонного»
  9. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 809-р «Про призначення Полудьонного М.М. заступником Міністра фінансів України».
  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2010 року № 394-р «Про відставку Полудьонного М.М.».
  11. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 309 «Про присвоєння рангів державним службовцям».
  12. Указ Президента України від 22 червня 2007 року № 549/2007 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.