Полька (танець)

По́лька (від слова чеськ. půlka, що означає «половина») — парний, також бальний танець чеського походження, з музичним розміром — 2/4, який зародився близько 1830 року в Богемії, а також музичний жанр танцювальної музики, знайомий для всієї Європи та Америки. Полька — швидкий танець, який можна танцювати замкненим колом навколо овалу залу.

Танець
Полька
класифікація народний, побутовий, бальний, парний
музика жанр полька
розмір 2/4
темп швидкий, 0-0 тактів за хв.
походження Богемія
епоха 1830 рік

Термін «полька» означає «половинний крок», ця ж назва стосується будь-якого музичного твору написаного в такому ритмі. Особливу популярність танець здобув у другій половині ХІХ та першій половині ХХ століття. Багато-хто вважав його навіть народним танцем, оскільки його танцювали практично всі. Полька залишається популярним жанром народної музики у багатьох європейських та американських країнах. В деяких країнах ця традиція продовжується донині, наприклад, в Україні.[1][2]

Ритмічна схема польки

Історія виникнення

Як розповідають, одного разу молодий співак Йозеф Неруда, який давав уроки музики, почув як служниця в будинку його учня наспівувала веселу пісеньку «Дядько Німра купив шимла» (Strýček Nimra koupil šimla) і притупувала в такт ногою.

чеськ. «Strejček Nimra koupil šimla za půl páta tolaru,

přišel domů, popad ženu, tancoval s ní maděru.»

Ця мелодія танцю «мадера» сподобалася 25-річному викладачеві музики, він переробив її для свого оркестру, і вже на ма́сницю 1831 року вона стала окрасою програми на місцевому балу в Брандисі над Лабою (Ельбою).

Танцювання польки в Стокгольмі. 1844 рік

За іншою версією, усе відбувалося в 1834 році, а пісеньку про Німра склала сама служниця, вона ж придумала і маленькі кроки до мелодії. Є і ще третій варіант, що в серпні 1835 року музикант Неруда побачив селянську дівчину, яка танцювала і весело наспівувала пісню «Дядько Німра …».

Спочатку цей танець називався «німра» або «мадера». Чеський композитор Франтишек Матей Гільмар (1803—1881), який був добрим танцюристом, дещо змінив цей танець, він став швидшим від «німри» і його назвали «полька». За короткий час танець поширювався по селах, поки не дійшов до Праги. Тут, як чеський національний танець, він став дуже популярним і його грали на всіх представницьких балах та значних концертах. Полька також дійшла до Відня, Берліна, Парижа, Петербурга та Нью-Йорка і вищий аристократичний світ незабаром затанцював польку на балах і в салонах.

Полька мала великий і тривалий успіх і дуже вплинула на формування бального репертуару. Танець міцно увійшов до танцювальної творчості багатьох народів. Сьогодні існують польки угорська, німецька, шведська, фінська, польська, і навіть уругвайська, бразильська та канадська. У кожній країні танець має свої особливості: темпераментна молдавська, стримана латиська, весільна українська. Але у всіх танцях залишається незмінне поєднання рухливості і сили чоловічого танцю з кокетливою граціозністю жіночого.

Відомим майстром польок був австрійський композитор Йоганн Штраус Молодший. Танець виконується в швидкому темпі, розмір дві чверті. Найчастіше польки писали: Антонін Дворжак, Сергій Рахманінов, Петро Чайковський, Берджих Сметана.

Музиканти в Празі грають польку

Світову славу здобула «Модранська полька», один з найвідоміших чеських шлягерів XX століття, музику до якого написав чеський композитор Яромир Вейвода. У 1934 році Вацлав Земан написав слова пісні «Жаль кохання» на мелодію «Модранської польки».[3] 8 січня 2000 року пісню «Жаль кохання»[4] було оголошено Шлягером століття (Hit století) в однойменному конкурсі Чеського радіо.

Знамениті польки

Примітки

Джерела

  • Гуменюк А. Інструментальна музика — Київ: Наукова думка, 1972

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.