Поль Бернар (актор)

Поль Бернар народився 21 вересня 1898 року у Вільнев-сюр-Лот (департамент Лот і Гаронна у Франції) у скромній сім'ї[2]. Працював в апараті Міністерства фінансів Франції. Під час Першої світової війні брав участь у бойових діях, був поранений. Після війни Бернар навчався на курсах драматичного мистецтва у Паризькій консерваторії[2].

Поль Бернар дебютував у кіно в 1922 році. У 1924-му вперше виступив на театральній сцені. Першу помітну кінороль Бернар зіграв у фільмі «Пансіон „Мімоза“» (1934) режисера Жака Фейдера. З 1937 року до середини 1940-х працював переважно в театрі[2].

За час своєї кінокар'єри Поль Бернар знімався у таких відомих французьких режисерів, як Саша Гітрі («Мій батько був правий», 1936), Жан Гремійон («Літнє світло», 1943; «Білі лапки», 1949), Жульєн Дювів'є («Паніка», 1946), Крістіан-Жак («Безнадійна подорож», 1943), Робер Брессон («Дами Булонського лісу», 1945), Андре Кайят («Роже-Ганьба», 1945), Рене Клеман («Прокляті», 1947) та ін.

Наприкінці 1940-х років Поль Бернар вирішив повністю присвятити себе роботі в театрі. Він продовжував зніматися в кіно, але невеликі ролі не мали успіху[2].

У 1958 році Поль Бернар, незважаючи на хворобу, продовжував репетиції постановки «Опудала» за твором бельгійської письменниці Домінік Ролен, прем'єра якої відбулася на сцені паризького театру Œuvre у квітні 1958 року. Під час однієї з репетицій актора було госпіталізовано[2]. За кілька днів потому, 5 травня 1958 року, Поль Бернар помер на 60-му році життя.

За час своєї кінокарєри Поль Бернар зіграв ролі у 35-ти фільмах[3].

• Поль Бернар на сайті uniFrance Films