Поль Франкер
Поль Луї́ Франке́р (фр. Paul Louis Frankeur; 25 червня 1905, Париж, Франція — 27 жовтня 1974, Невер, Ньєвр, Франція) — французький актор.
| Поль Франкер | |
|---|---|
| фр. Paul Frankeur | |
 | |
| Ім'я при народженні | Поль Луї Франкер (фр. Paul Louis Frankeur) |
| Дата народження | 29 червня 1905[1][2][…] |
| Місце народження | Париж, Франція[1] |
| Дата смерті | 27 жовтня 1974[1][2][…] (69 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Q30012604? |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Франція |
| Професія | актор |
| Роки активності | 1941 — 1974 |
| Діти | Jean-Paul Frankeurd |
| IMDb | ID 0291289 |
Біографія
Поль Луї Франкер народився 25 червня 1905 року в Парижі. Його мати була пральницею[3]. Рано покинувши навчання в школі, Франкер перепробував чимало професій: був екскаваторником, водієм скутера, продавцем книг та працівником шкіряного виробництва.
У 1930-х роках у Сен-Жермен-де-Пре Поль Франкер познайомився з Жаком Превером та Морісом Баке і приєднався до театральною трупи «Група Жовтня» (фр. Groupe Octobre). З 1940 року разом з Іво Деніудом виступав у кабаре d'Agnès Capri з веселим номером «Бородаті дуетисти» (фр. Les duettistes barbus).[4]
У 1941 році Франкер дебютував у кіно, зігравши роль секретаря комісаріату у фільмі Луї Дакена «Ми діти» (фр. Nous les gosses). Після цього Луї Дакен зняв Франкера ще в кількох своїх фільмах. У 1945 році Поль Франкер знявся у Марселя Карне в його знаменитому фільмі «Діти райка», зігравши інспектора поліції.
У повоєнні роки Франкер з успіхом грав комедійні та драматичні ролі, переважно другого плану, у фільмах Андре Каятта, Анрі Вернея, Крістіан-Жака, Жиля Гранж'є та ін. Серед його найкращих акторських робіт: Марсель в комедії Жака Таті «Святковий день» (1949), Фердинандо в стрічці «Ла В'ячча» (1961, реж. Мауро Болоньїні). У фільмах Луїса Бунюеля виконав ролі — П'єра у фільмі «Чумацький Шлях» (1969), мосьє Тевено у стрічці «Скромна чарівність буржуазії» (1972) і шинкаря в картині «Привид свободи» (1974). Загалом за своєї акторської кар'єри Поль Франкер зіграв 100 ролей в кіно та на телебаченні.
Поль Франкер помер від інфаркту 27 жовтня 1974 року в Невері, Франція у віці 69 років[4]. Похований на кладовищі в Шитрі-ле-Мін (департамент Ньєвр).
Особисте життя
У 1947 році Поль Франкер одружився з Анрієттою Оберкірх, яка померла в Парижі 12 липня 1988 року у віці 75 років. Подружжя мало двох дітей: сина Жан-Поля Франкера, який став актором, та доньку Веронік.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1941 | ф | Ми діти | Nous les gosses | секретар комісаріату |
| 1942 | ф | Зоряні круїзи | Croisières sidérales | перший зазивала |
| 1942 | ф | Фантастична ніч | La nuit fantastique | хазяїн бістро |
| 1942 | ф | Зірка на сонці | Une étoile au soleil | |
| 1943 | ф | Мадам і смерть | Madame et le mort | |
| 1944 | ф | Нічні служби | Service de nuit | ремонтник |
| 1945 | ф | Діти райка | Les enfants du paradis | інспектор поліції |
| 1945 | ф | Дівчинка з сірими очима | La fille aux yeux gris | |
| 1945 | ф | Мосьє Людовик | Messieurs Ludovic | мосьє Сеган |
| 1946 | ф | Зірка без світла | Étoile sans lumière | репортер |
| 1946 | ф | Дочка диявола | La fille du diable | бармен |
| 1946 | ф | Спокійний тато | Le père tranquille | Симон |
| 1946 | ф | Прекрасна пара | Le couple idéal | перукар |
| 1947 | ф | Контропитування | Contre-enquête | Тедді Безпечний |
| 1947 | ф | Закохані з мосту Сен-Жан | Les amants du pont Saint-Jean | Жорж Жирар |
| 1948 | ф | Шкідники | Les casse-pieds | хвалько |
| 1949 | ф | Святковий день | Jour de fête | Марсель |
| 1949 | ф | Надзвичайні історії, щоб налякати чи сміятися | Histoires extraordinaires à faire peur ou à faire rire... | Дюжеле |
| 1949 | ф | Повернення до життя | Retour à la vie | міський голова (епізод 5: «Повернення Луї») |
| 1949 | ф | Монсеньйор | Monseigneur | шоумен |
| 1950 | ф | Маленький зуав | Au p'tit zouave | шеф-інспектор |
| 1950 | ф | Перша зброя | Premières armes | Віктор |
| 1951 | ф | Під небом Парижа | Sous le ciel de Paris | Мілу |
| 1951 | ф | Пристрасть | Passion | Жак Шарбоньє |
| 1952 | ф | Бенкет шахраїв | Le banquet des fraudeurs | Огюст Демез |
| 1952 | ф | Ми всі вбивці | Nous sommes tous des assassins | Леон |
| 1953 | ф | Йдіть за цією людиною | Suivez cet homme | мосьє Малле |
| 1953 | ф | Нескінченні горизонти | Horizons sans fin | Клапан |
| 1953 | ф | Молодожони | Jeunes mariés | бригадир жандармерії |
| 1953 | ф | Тереза Ракен | Thérèse Raquin | контролер |
| 1954 | ф | Дивне бажання пана Барда | L'étrange désir de Monsieur Bard | кюре |
| 1954 | ф | Перед потопом | Avant le déluge | Шарль Буссар |
| 1954 | ф | Не чіпай здобич | Touchez pas au grisbi | П'єро |
| 1954 | ф | За зачиненими дверима | Huis clos | Гомез, компаньйон Гансена |
| 1955 | ф | Ціна кохання | Interdit de séjour | комісар Бернар |
| 1955 | ф | Облава на блатних | Razzia sur la chnouf | Фернан, комісар |
| 1955 | ф | Хвалько | Le crâneur | Жорж |
| 1955 | ф | Чорне досьє | Le dossier noir | Шарль Бруссард |
| 1955 | ф | Нана | Nana | Борденаве |
| 1955 | ф | Я — сентиментальний | Je suis un sentimental | Жак Руперт |
| 1955 | ф | Незначні люди | Des gens sans importance | Еміль Баршанду |
| 1955 | ф | Недільні вбивці | Les assassins du dimanche | Люсьєн Симоне |
| 1956 | ф | Кров у голову | Le sang à la tête | Drouin |
| 1956 | ф | Відтворення заборонене | Reproduction interdite | Марк Кельбер |
| 1957 | ф | Включено червоне світло | Le rouge est mis | Фредо |
| 1957 | ф | Око за око | Oeil pour oeil | хірург |
| 1957—1966 | с | Камера досліджує час | La caméra explore le temps | прокурор |
| 1958 | ф | Недільні друзі | Les copains du dimanche | мосьє Ларчерон, директор заводу |
| 1958 | ф | Безлад і ніч | Le désordre et la nuit | інспектор Шавілль |
| 1958 | ф | Куля у стволі | Une balle dans le canon | Пепер |
| 1959 | ф | Звір випущений | Le fauve est lâché | Раймон Мару |
| 1959 | ф | Марі-Октябрь | Marie-Octobre | Люсьєн Марінваль |
| 1959 | ф | Волоцюга Архімед | Archimède, le clochard | пан Ґреґуар |
| 1959 | ф | Метелик-хвилинка | Minute papillon | Моряґа |
| 1959 | ф | Мегре і справа Сен-Фіакр | Maigret et l'affaire Saint-Fiacre | лікар Бушардон |
| 1959 | ф | Вулиця Прері | Rue des Prairies | Ернест |
| 1959 | ф | Танцюй зі мною | Voulez-vous danser avec moi | інспектор Маршаль |
| 1960 | ф | Порт Пуен-дю-Жур | Quai du Point-du-Jour | мосьє П'єр |
| 1960 | ф | Кошик з крабами | Le panier à crabes | Клав'є |
| 1961 | ф | Ла В'ячча | La viaccia | Фердинандо |
| 1961 | ф | Спробуйте їх добре | Jugez-les bien | Кассель |
| 1962 | ф | Мавпа взимку | Un singe en hiver | Ено |
| 1962 | ф | Джентльмен із Епсома | Le gentleman d'Epsom | Артур |
| 1963 | ф | Мегре і гангстери | Maigret voit rouge | Бонфіс |
| 1963 | ф | Комісар веде розслідування | Commissaire mène l'enquête | інспектор Ребу |
| 1964 | ф | Нік Картер все зламає | Nick Carter va tout casser | Антоніо |
| 1965 | ф | Мотузок на шиї | La corde au cou | інспектор Брюно |
| 1965 | ф | Вкрали Джоконду | Il ladro della Gioconda | Лемерсьє |
| 1966 | ф | Друге дихання | Le deuxième souffle | Iінспектор Фардіано |
| 1966 | ф | Довгий шлях | La longue marche | Морель |
| 1968 | ф | Не потрібно приймати божих дітей за диких качок | Faut pas prendre les enfants du bon Dieu pour des canards sauvages | Руффен |
| 1969 | ф | Чумацький Шлях | La voie lactée | П'єр |
| 1969 | ф | Мій дядько Бенжамен | Mon oncle Benjamin | лікар Мінші |
| 1971 | тф | Молитва за Єлену | Prière pour Éléna | Анджело Цзифлакос |
| 1972 | ф | Скромна чарівність буржуазії | Le charme discret de la bourgeoisie | Франсуа Тевено |
| 1973 | ф | Рудий | Poil de carotte | хрещений батько |
| 1974 | ф | Крик серця | Le cri du coeur | Жан |
| 1974 | ф | Привид свободи | Le fantôme de la liberté | шинкар |
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #138950938 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Paul FRANKEUR (1905 / 1974). L'ENCINEMATHEQUE (фр). серпень 2008. Процитовано 25.10.2017.
- Simon Benattar-Bourgeay. Paul Frankeur. CinéArtistes.com (фр). 28.11.2009. Процитовано 25.10.2017.