Андре Каятт

Андре Каятт народився в місті Каркассонн, що в департаменті Од у Франції. Вивчав філологію і право, служив адвокатом в Тулузі, потім у Парижі. Зайнявшись журналістикою і літературою, у 1927-му дебютував книгою віршів. Між 1930 і 1939 роками Каятт опублікував декілька романів: «Убивство президента», написаний в співавторстві з Філіппом Дамуром, «Жорстока людина», що отримала в 1934 році Премію Рабле, «Торговці тінями», «Пастка», написаний у співавторстві з Робером де Біроном (премія Казеса в 1939 році). За двома кіносценаріями Каятта були поставлені фільми Марка Аллегре «Вхід для артистів» (1938) і Жана Гремійона «Буксири» (1939).

Дебютом Андре Каятта як режисера став його фільм «Уявна коханка», знятий за однойменним романом Бальзака (1942). Його перші кінороботи були екранізаціями французької класики — Золя («Дамське щастя», 1943), Мопассана («П'єр і Жан», 1943), потім за мотивами шекспірівської трагедії «Ромео і Джульєтта» Каятт зняв стрічку «Веронські коханці». Під час війни і німецької окупації Франції Каятт зняв всього кілька фільмів, за що члени Опору зарахували його до колабораціоністів та заборонили займатися професією.

Як оригінальний, ні з ким не порівнянний автор своїх робіт Андре Каятт сформувався тільки в 1950-і роки, коли зняв низку фільмів, тематично пов'язаних з проблемами судового розгляду. Він засуджував «безсторонність» присяжних («Правосуддя відбулося», 1950, Золотий ведмідь Берлінського МКФ та Золотий лев Венеційського МКФ), страту («Ми всі вбивці», 1952); його фільми присвячені драмі молоді перед лицем загрози атомної війни («Перед потопом», 1954), кризі в суддівському середовищі («Чорне досьє», 1955). Моральній проблемі пластичної хірургії присвячена його драма «Двостулкове дзеркало» (1959), а непростим і двозначним проблемам сімейного життя — «Франсуаза, або Подружнє життя» та «Жан Марк, або Подружнє життя» (обидва 1964).

У 1960 році на Венеційському міжнародному кінофестивалі психологічна драма Андре Каятта «Перехід через Рейн» отримала головний приз — Золотого лева. Низка французьких кінокритиків засуджувала рішення журі фестивалю, вбачаючи у фільмі режисера спробу реабілітувати колабораціонізм[2].

Андре Каятт помер від серцевого нападу 6 лютого 1989 року в Парижі, через три дні після свого 80-річчя.

• Кайат, Андре // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 647. — 85000 прим. (рос.)
• О. Рейзен. Кайат Андре // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 74-75. — ISBN 5-85646-077-4.
• Пьер Лепроон. Андре Кайатт // Современные французские кинорежиссёры = Présences Contemporaines Cinéma. — = М. — Издательство иностранной литературы, 1960. — 842 с.(рос.)

• Андре Каятт на сайті IMDb (англ.)
• Андре Каятт на сайті AlloCiné (фр.)