Полянський Павло Броніславович

Народився у селі Пилипча Білоцерківського району Київської області.

Після закінчення у 1978 році Терезинської середньої школи працював слюсарем у навчально-дослідному господарстві Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

У 1979 році вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, який з відзнакою закінчив у 1984 році.

З серпня 1984 по листопад 1997 року, з перервою на час служби в армії у 1984–1986 роках, працював учителем історії, суспільствознавства і правознавства загальноосвітньої середньої школи № 1 м. Фастова. Вчитель вищої категорії.

Учасник опозиційного руху на Фастівщині наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. Один із творців самвидавівської газети "У Хвастові". На початку 90-х років ХХ ст. - голова страйкового комітету освітян міста і району.

Два скликання поспіль (1990–1997 рр.) за політичної підтримки партій національно-демократичного спрямування обирався депутатом Київської обласної ради від м. Фастова. На той час, один із наймолодших депутатів у її складі; член демократичної опозиційної меншості.

У 1992–1996 роках заочно навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

З листопада 1997 по травень 2007 року працював у Міністерстві освіти і науки України на посадах провідного спеціаліста головного управління загальної середньої освіти, з 2000 року — начальника головного управління змісту освіти, з травня 2003 по травень 2007 року — директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти.

З травня 2007 по 24 січня 2008 року працював в Академії педагогічних наук України на посаді першого заступника головного вченого секретаря — начальника Науково-організаційного відділу апарату Президії АПН України.

З 23 січня 2008 по 17 березня 2010 року — заступник Міністра освіти і науки України. Призначений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.01.2008 р. № 135-р[2]. Звільнений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2010 р. № 440-р за власним бажанням[3].

Працював заступником директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво ім. М.Бажана».

З 19 березня 2014 по 30 вересня 2015 року — знову працював заступником Міністра освіти і науки України. Призначений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 р. № 211-р[4]. Звільнений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 1008-р за власним бажанням[5].

Працював провідним науковим співробітником у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Із січня 2017 року до 1 липня 2020 року — Державний секретар Міністерства освіти і науки України[6][7]. Призначений за результатами відкритого конкурсу Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.207 р.№ 26-р.

У березні 1996 року, працюючи вчителем історії загальноосвітньої школи, захистив в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України дисертацію на тему «Зовнішня політика СРСР у 1938 — серпні 1939 рр. в англомовних документальних виданнях».

Кандидат історичних наук (1996), доцент (2005).

Член Національної спілки журналістів України (з 2012 р.)

• «ХХ століття. Нариси з історії. Зошит другий. Зарубіжний світ (1900-1945). Країни Європи та Америки (у співавторстві). Навчальний посібник» (1997, у співавторстві)
• «ХХ століття. Нариси з історії. Зошит третій. Зарубіжний світ (1900-1945). Країни Європи, Азії, Латинської Америки (у співавторстві). Навчальний посібник. Історія в школі. Спеціальний випуск» (1997, у співавторстві)
• «ХХ століття. Нариси з історії (1901-1945). Навчальний посібник (1998, у співавторстві)
• «The reform of history teaching in Ukraine» (1998)
• «Міжнародні відносини в Європі напередодні Другої світової війни. Монографія» (1999)
• «Основи громадянської освіти. Навчальний посібник» (1999, у співавторстві)
• «Передвоєнна криза в міжнародних відносинах і дипломатія (вересень 1938-серпень 1939)» (2000)
• «Основи громадянської освіти. Навчальний посібник для учнів 8-9 класів» (2000, у співавторстві)
• «Всесвітня історія. 1901-1945. Нариси з історії. Навчальний посібник» (2000, у співавторстві)
• «Довідник з історії України. Вид. 2-ге» (окремі статті) (2001)
• «Юридична енциклопедія» (окремі статті): том 2(1999), том 4 (2002)
• «Енциклопедія міжнародного права» (окремі статті): том 3 (2019)
• «Всесвітня історія. 1914-1939. Підручник для 10-го класу загальноосвітніх навчальних закладів» (2002)
• «Абетка рівності» (2007)
• «Всесвітня історія. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень» (2010)
• «Організаційно-методичне забезпечення моніторингових досліджень якості загальної середньої освіти. Монографія» (2011, у співавторстві)
• «Всесвітня історія. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень» (2012)
• «Драматичні тридцяті. Навчальний посібник» (2012)
• «Підручник з історії: проблеми толерантності. Методичний посібник для авторів та редакторів видавництв» (2012, у співавторстві)
• «Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України. Науково-методичні матеріали» (2015, за загальною редакцією)
• «Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України. Навчально-методичний посібник» (2015, за загальною редакцією)
• «Post Scriptum. Актуальні матеріали до підручників з історії. Навчальний посібник для 10-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» (2016)
• «Всесвітня історія. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів» (2017)
• «Друга світова війна на уроках історії в школі. Інтерактивний онлайн-посібник» (2017, у співавторстві)
• «Всесвітня історія. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів» (2018)
• «Всесвітня історія. Підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти» (2019)

• Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (1998)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004, 2021)
• Лауреат літературно-мистецької премії ім. Володимира Косовського (2004)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2006)
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Української православної церкви (КП) (2006)
• Нагрудний знак «За активну громадську діяльність» Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту." (2008)
• Відзнака Міністерства внутрішніх справ України "За сприяння протидії правопорушенням у дитячому середовищі" (2008)
• Орден Святого Миколая Чудотворця Української православної церкви (КП) (2009)
• Почесна відзнака Української православної церкви (КП) "Георгій Переможець" I ступеня (2009)
• Почесне звання "Заслужений працівник освіти України" (2016)
• Подяка Прем'єр-міністра України (2019)

• Сайт Міністерства освіти і науки України

• Профіль на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України
• Профіль на сайті Центру політичної інформації «ДАТА»