Пол Марінер

Пол Марінер (англ. Paul Mariner, нар. 22 травня 1953, Фарнворт — 9 липня 2021[1]) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. Після завершення ігрової кар'єри — тренер.

Пол Марінер
Особисті дані
Народження 22 травня 1953(1953-05-22)
  Фарнвортd, Болтон, Великий Манчестер, Велика Британія
Смерть 9 липня 2021(2021-07-09) (68 років)
Зріст 183 см
Громадянство  Англія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1971-1973 «Чорлі»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1973–1976 «Плімут Аргайл» 135 (56)
1976–1984 «Іпсвіч Таун» 260 (96)
1984–1986 «Арсенал» 60 (14)
1986–1988 «Портсмут» 56 (9)
1988 «Вуллонгонг Сіті»2 (0)
1989–1991 «Олбані Кепіталз»25 (3)
1990–1991 →  «Нашшар Лайонс»15 (3)
1992 «Сан-Франциско Бей»10 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1977–1985 Англія 35 (13)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1989–1992 «Олбані Кепіталз»(помічник)
1992–1993 «Сан-Франциско Бей»(помічник)
2003 «Гарвард Крімсон»(помічник)
2004–2009 «Нью-Інгленд Революшн»(помічник)
2009–2010 «Плімут Аргайл»
2012–2013 «Торонто»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Іпсвіч Таун» та «Арсенал», а також національну збірну Англії, з якою був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра

Народився 22 травня 1953 року в місті Фарнворт. Вихованець футбольної школи клубу «Чорлі», а 1973 року підписав контракт з клубом «Плімут Аргайл», у якому провів три з половиною сезони, взявши участь у 135 матчах чемпіонату і 1975 року вийшов з командою з Третього до Другого дивізіону.

У вересні 1976 року Марінер за 220 тис. фунтів перейшов у «Іпсвіч Таун», а трансфер особисто лобіював головний тренер клубу Боббі Робсон. У вищому дивізіону дебютував 30 жовтня 1976 року в грі проти «Манчестер Юнайтед» (1:0). Пол відіграв за команду з Іпсвіча наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Іпсвіч Тауна», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,37 гола за гру першості. За цей час виборов титул володаря Кубка Англії у 1978 році та Кубка УЄФА у 1981 році.

Пол Марінер під час виступів за «Іпсвіч Таун».

У лютому 1984 року Марінер за 150 000 фунтів перейщов у столичний «Арсенал». На той момент Полу було за тридцять, але він все ще спочатку добре виступав за «канонірів», забивши сім разів у останніх п'ятнадцяти іграх сезону. Але вік починав вдаватись в знаки і він забив лише дев'ять голів у 41 грі у наступному сезоні 1984/85. А у сезоні 1985/86 він втратив і місце в основі, зігравши лише дев'ять разів. Влітку 1986 року новий менеджер «Арсеналу» Джордж Грем відпустив Марінера у статусі вільного агента. Всього нападник зіграв 80 матчів за «Арсенал», забивши 17 голів.

Влітку 1986 року Марінер став гравцем «Портсмута», з яким у першому ж сезоні посів друге місце у Другому дивізіоні і вийшов до еліти. В результаті сезон 1987/88 став останнім для Марінер у вищому дивізіоні Англії, в якому він зіграв 23 матчі і забив 4 голи, а команда посіла 19 місце і вилетіла до Другого дивізіону.

У сезоні 1998 року Марінер грав за австралійський «Вуллонгонг Сіті», ставши переможцем регулярного сезону Національної футбольної ліги, а 1989 року нападник уклав угоду з «Олбані Кепіталз», де провів три сезони з невеликою перервою на виступи у мальтійському клубі «Нашшар Лайонс».

Завершив ігрову кар'єру у команді «Сан-Франциско Бей Блекгокс», за яку виступав протягом сезону 1992 року в APSL.

Виступи за збірну

30 березня 1977 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Англії у матчі відбору до чемпіонату світу 1978 року проти Люксембургу (5:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії. Він не грав у першій грі проти Бельгії (1:1) в Турині, але вийшов на заміну в двох інших матчах групового етапу — поразці від Італії та перемоги над Іспанієюю, але англійцям не вдалось вийти з групи.

За два роки Марінер поїхав і на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії. Там вже в першому ж матчі з Францією (3:1) Марінер забив гол, зігравши потім і в двох наступних переможних іграх групи з Чехословаччиною (2:0) та Кувейтом (1:0). Цей результат дозволив англійцям з першого місця вийти до другого групового етапу. Там Марінер теж зіграв у всіх двох матчах, із Західною Німеччиною та Іспанією, але обидва матчі завершились внічию 0:0, чого не вистачило для виходу до півфіналу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 35 матчів, забивши 13 голів.

Кар'єра тренера

Ще під час своєї футбольної кар'єри Марінер був помічником тренера в «Олбані Кепіталз» та «Сан-Франциско Бей Блекгокс». Після завершення ігрової кар'єри працював футбольним експертом на радіо Бі-Бі-Сі в Ланкаширі[2], а також працював футбольним тренером у Bolton School.

Згодом Марінер повернувся до США, де тренував молодіжну команду «Дель Соль» у Феніксі, штат Арізона. Восени 2003 року він став помічником головного тренера футбольної команди Гарвардського університету.

2004 року він увійшов до штабу клубу «Нью-Інгленд Революшн» з Major League Soccer, ставши помічником тренера Стіва Нікола.

10 грудня 2009 року Марінер став головним тренером клубу «Плімут Аргайл», в якому колись виступав як гравець[3]. Втім під його керівництвом команда вилетіла з Чемпіоншипу[4] і 24 червня 2010 року новим головним тренером клубу став Пітер Рід[5], а Марінер став його помічником, залишившись у клубі до 30 грудня 2010 року[6].

6 січня 2011 року Марінер був призначений директором з розвитку гравців «Торонто», приєднавшись до нового головного тренера Арона Вінтера у клубі[7]. Після початку сезону з 9 поспіль поразками, Вінтер пішов з посади і «Торонто» призначив головним тренером Марінера ​​7 червня 2012 року[8]. По завершенні сезону 2012 року, 7 січня 2013 року, Пол Марінер покинув клуб[9].

Титули і досягнення
«Іпсвіч Таун»: 1977/78
«Іпсвіч Таун»: 1980/81

Примітки
  1. Former England International Mariner dies aged 68. Sky Sports (англійською). 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  2. http://www.chorleyfc.com/club-news_article.asp?Key=284%5Bнедоступне+посилання+з+01.03.2018%5D
  3. Mariner in for Sturrock at Argyle. BBC News. 10 грудня 2009.
  4. Mariner wants to stay at Plymouth. BBC Sport. 20 квітня 2010.
  5. Peter Reid appointed manager of Plymouth Argyle. BBC Sport. 24 червня 2010. Процитовано 2 квітня 2017.
  6. Paul Mariner leaves cash-strapped Plymouth Argyle. BBC. 30 грудня 2010. Процитовано 7 березня 2013.
  7. "New management team announced". Toronto FC. 6 January 2011. Retrieved 7 January 2011.
  8. Girard, Daniel (7 червня 2012). Aron Winter out as Toronto FC head coach, replaced by Paul Mariner. The Star. Процитовано 7 червня 2012.
  9. Toronto FC fires coach Paul Mariner, replaced by Ryan Nelsen. Toronto Star. 7 січня 2013. Процитовано 7 березня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.