Пол Ньюман

Ньюман народився 26 січня 1925 р. в Клівленді. Батько Артур Самуїл Ньюман — єврей, мати Терезія Фецкова — словачка з Птичого (нині округ Гуменне, Словаччина).[5] Служив на флоті, після війни отримав у спадок від батька невеликий магазин спортивних товарів. Продавши бізнес, Ньюман вступив в 1947 р. до школи акторської майстерності Єльського університету. Виконував свої перші ролі в телесеріалах і на Бродвеї.

Першу велику роль Ньюмана — в історичному фільмі «Срібна чаша» (1954) — не сприйняли критики, а сам актор пізніше назвав цей фільм найгіршим з усіх, знятих в 50-ті роки. Визнання прийшло 1957 року, коли він виконав роль боксера Рокі Граціано у фільмі «Хтось на небесах любить мене».

Зйомки наступної картини Ньюмана — «Довге спекотне літо» — супроводжувалось романом з акторкою Джоан Вудворд, яка незадовго до цього отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вони одружились і відтоді стали багато зніматись удвох. А роль Ньюмана в «Довгому спекотному літі» була відмічена призом Каннського кінофестивалю.

В 1958 р. на екрани Америки виходить «Кішка на розпеченому даху», екранізація п'єси Теннессі Вільямса. За цей фільм актор і його партнерка — Елізабет Тейлор — були висунуті на «Оскар». Хоч він не отримав премію, Ньюману вдалося закріпити свій успіх у публіки, зіграв у фільмах «З тераси» та «Вихід». Багато критиків відмічали, як грамотно він підбирав свої ролі. Великий успіх мали і наступні роботи Ньюмана — в кримінальній драмі «Шахрай» і вестерні «Хад», за що знову був номінований на «Оскар».

У 1960-ті роки Ньюман використав свій зірковий статус для проведення агітації за програму Демократичної партії США, направлену на пом'якшення расових суперечностей в Америці й, як наслідок, потрапив у скандально відомий список двадцяти персональних ворогів президента Ніксона. У цей час він знімався трохи рідше, присвячуючи свій час захопленню автоперегонами. У 1966 році з успіхом зіграв у Альфреда Гічкока в «Розірваній завісі». Тоді ж поставив для своєї дружини фільм «Речел Речел», що приніс йому «Золотий глобус» за режисуру.

Протягом наступних двох десятиліть Ньюман не припиняв працювати. Середина 1970-х ознаменувалась для нього співпрацею з режисером Джоном Г'юстоном. Після того, як наркотики забрали життя його сина, Ньюман став займатись активно доброчинністю, витративши на ці цілі понад 200 мільйонів доларів. 1986 року з шостої спроби виграв «Оскар» за найкращу чоловічу роль (у фільмі Мартіна Скорсезе «Колір грошей»). За рік до цього Американська академія кіномистецтва вже вручила йому почесну нагороду за видатні досягнення в кіно.

В червні 2008 року у Пола Ньюмена було виявлено рак легені, а 26 вересня 2008 р. він помер у своєму домі в Вестпорті, штат Коннектикут, у віці 83 роки.