Понеділок починається в суботу

Олександр Привалов, ленінградський програміст, під час відпустки біля Соловця підвозить автостопом двох співробітників місцевого інституту. Ті, дізнавшись ким працює Привалов, зауважують, що їм саме потрібен програміст. Оскільки, коли вони приїжджають до інституту, вже вечоріє, пасажири пропонують Привалову заночувати в будівлі Хатнакурніж їхньої установи — НДІЧАВО (Науково-дослідний інститут чародійства та ворожби) на вулиці Лукомор'я 13. Один із пасажирів попереджає про те, що там все «кумедно».

Привалов бачить такі дивовижі як напис «Кіт не працює», співробітниця Наїна Київна Горинич виявляється ворожкою, а сама споруда Хатнакурніж — хатинкою на курячих ніжках. Побачивши дзеркало, яке говорить, кота, що декламує казки та пісні, русалку на дереві і книгу, в якій весь час змінюється зміст, Привалов вирішує з цікавості залишитися в інституті. Прогулюючись вулицею Лукомор'я і сусіднім проспектом, він знаходить нерозмінний п'ятак та купує на нього різні речі. Це привертає увагу міліції, яка забирає Привалова до відділку і зобовʼязує відшкодувати збиток, а п'ятак заміняють на звичайний. При цьому програміст помічає, що для міліціонерів такі випадки звичайна справа.

По поверненню в хатинку на курячих ніжках, Привалов виявляє пропажу дивана, яким цікавляться різні особи з надприродними можливостями. Привалов дізнається, що диван, насправді Транслятор двоходовий ТДХ-80Є Кітежградського заводу, був викрадений співробітником Віктором Корнєєвим для досліджень, коли його не вдалося добути через бюрократизм адміністратора Модеста Матвійовича. Вранці зникнення дивана стає всім відомим, на допомогу Привалову приходить Роман Ойра-Ойра, якого той підкинув до міста. Він вмовляє програміста вступити на роботу до НДІЧАВО, на що той погоджується.

За пів року по тому, в передноворічну ніч, Олександр Привалов, тепер завідувач обчислювальним центром НДІЧАВО, залишається чергувати в інституті. Він приймає ключі у всіх начальників відділів. Перед ним проходить персонажі — маги Федір Симеонович Ківрін і Крістобаль Хозевич Хунта, пристосуванці Мерлін і Амвросій Амбруазович Вибігалло, директор інституту Янус Полуектович Невструєв, котрий одночасно і адміністратор А-Янус і учений У-Янус, та інші. Привалов починає обхід відділів інституту: Лінійного щастя, Сенсу життя, Абсолютного знання, Пророкувань і пророцтв, Оборонної магії, Вічної молодості, Універсальних перетворень. Обхід закінчується в лабораторії мага Віктора Корнєєва, який все ще працює. Привалов безуспішно намагається вигнати Корнєєва з лабораторії, а вийшовши з неї, виявляє, що в інституті повно співробітників. Вони продовжують працювати попри свято з девізом «Понеділок починається в суботу».

У цей час професор Вибігалло виростив гомункула під назвою «модель людини, незадоволеної шлунково», котрий поїдає все їстівне. За теорією Вибігалло, шлях до розвитку особистості лежить через задоволення матеріальних потреб, а дана модель є сходинкою до створення моделі Ідеальної Людини, «людини повністю задоволеної». Модель зрештою так обʼїдається, що лускає.

Після сну Привалов намагається за допомогою магії створити собі сніданок, але замість цього стає свідком наради у директора інституту, де обговорюється питання про те, наскільки небезпечною може бути наступна модель. Професор Вибігалло хоче випробувати її прямо в інституті, тоді як інші досвідчені маги наполягають на полігонних випробуваннях за містом. Директор Янус Полуектович вирішує проводити випробування на полігоні, оскільки «експеримент буде супроводжуватися значними руйнуваннями».

Привалову вдається побачити випробування. «Модель людини, задоволеної повністю» має здатність задовольняти всі свої матеріальні потреби за допомогою магії. Гомункул магією переносить до себе всі матеріальні цінності та людей, а потім намагається згорнути простір. Цьому запобігає Роман Ойра-Ойра, який кидає в Ідеальну Людину пляшку з джином, і випущений джин знищує модель.

ЕОМ «Алдан», на якій працює Привалов, зламалася. Поки її ремонтують, Привалов подорожує по інституту і потрапляє у відділ Абсолютного Знання, де в цей момент демонструється машина, винайдена Луї Сідловим, на якій можна потрапити в вигадане минуле чи майбутнє.

Привалов погоджується на випробування машини і відправляється в майбутнє. Він спостерігає дивні зміни моди та архітектури і врешті потрапляє в епоху, коли люди, що відлетіли до далеких планет і зірок, повернулися на Землю знову. Він зауважує, що в цьому світі є Залізна Стіна, і дізнається, що за нею знаходяться території, всі кимось поневолені: прибульцями, паразитами, рослинами, мінералами, комуністами. Починається бій і Привалов повертається в реальне сьогодення.

Він заходить до Романа Ойрі-Ойрі й бачить в лабораторії мертвого папугу, що лежить в чашці. Директор інституту Янус Полуектович спалює папугу в печі, а попіл розвіює. Роман Ойра-Ойра здивований, бо раніше він знайшов у печі обгоріле зелене перо. Наступного дня папуга виявляється живим, а художник Дрозд випадково кладе папугу в чашку. Співробітників НДІЧАВО папуга коротко характеризує, хоч невідомо звідки у нього ці знання. Співробітники здогадуються, що папуга належить Янусові Полуектовичу. Ця загадкова людина ніколи не з'являється на людях опівночі, а після півночі не може пригадати, що було до неї. Крім того, Янус точно передбачає майбутнє. Зрештою вчені доходять висновку, що папуга живе у зворотньому напрямі часі. Роман пробує пояснити випадок з Тунгуським метеоритом, виходячи з цієї концепції — це був космічний корабель, пасажири якого жили з майбутнього в минуле.

Янус виявляється подвійною особою — А-Янус займався наукою, поки не втілив зворотній хід часу. У нинішньому для співробітників НДІЧАВО році він та папуга почали жити назад, і тепер кожну північ переходять з завтра в сьогодні. У подобі А-Януса він живе як всі звичайні люди, а як У-Янус — з майбутнього в минуле. При цьому обидва втілення Януса залишаються однією людиною і поєднуються в часі і просторі.

Під час обіду Привалов зустрічає У-Януса та запитує, чи можна буде зайти до нього завтра вранці. У-Янус віщує, що ні, оскільки завтра вранці Привалова викличуть в Кітежград.

Закінчується твір післямовою від імені Привалова, де він перераховує неточності описів діяльності НДІЧАВО, критикуючи авторів, які описали його пригоди.

Відомо, що ряд персонажів роману засновані на реальних особах, проте Стругацькі уникали розкривати їхні імена[1]. Наприкінці своєї творчості Борис Стругацький подтвердив у відповідях онлайн-інтерв'ю низку посилань:

• Профессор Амвросій Амбруазович Вибігалло — головним прототипом був Лисенко Трофим Денисович, другорядним — Казанцев Олександр Петрович, а також один з прибиральників у Пулковській обсерваторії;
• Янус Полуектович Невструєв — директор Пулковської обсерваторії Олександр Олександрович Михайлов;
• Федір Симеонович Ківрин — прототипом був Іван Антонович Ефремов;
• Роман Ойра-Ойра — математик Сергій Новіков[2].

У творі широко використовуються посилання на класику світової та російської літератури, а також обігруються міфологічні образи:

• Назви другої та третьої частини повісті — «Суєта суєт» и «Всіляка суєта» — посилання до Екклезіаста: «Суєта суєт, сказав Екклезіаст, су­єта суєт, — усе суєта!».
• Перша фраза роману «Я наближався до місця призначення» є фразою з повісті Пушкіна «Капітанська дочка». Такий початок, за спогадами Олександра Щербакова, у наближеному до Стругацких письменницькому середовищі початку 1960-х років вказував на те, що текст не є цілком серйозним[3].
• В першій історії («Метушня навколо дивана») є сцена, в якій Привалову навздогін кричать «Стиля-ага! Тонконогий! Татова „Побєда“!». Мається на увазі карикатура Бориса Пророкова «Папина „Победа“», яка висміювала стиляг[4] (опубликована в 1954 году[5] в журналі «Крокодил»[6]).
• Уявленя про зовнішність Джузеппе Бальзамо Саша Привалов отримав з повісті Олексія Толстого «Граф Каліостро» («А за Толстим, граф був гладкий і дуже неохайний з виду»).
• Пародійний образ Мерліна автори створили, відштовхуючись від сатиричного зображення цього персонажа в романі Марка Твена «Янкі з Коннектикута при дворі короля Артура». В «Понеділок починається в суботу» Мерлін розповідає «осучаснену» версію того ж сюжету про здобуття Артуром чарівного меча, що і в романі Твена. Той у свою чергу містить цю розповідь як цитату зі «Смерті Артура» Томаса Мелорі.
• Саваоф Баалович О́дін.
  • Ім'я Саваоф взято з тексту Старого Заповіта і має стосунок до одного з івритських імен Бога.
  • По батькові Баалович — від Баал (Ваал) — древньосемітське божество.
  • Прізвище Одін — верховне божество у германо-скандинавській міфології.
• Всі французькі вирази, які Вибігалло використовує аби показати свою «вченість», почерпнуті з роману Льва Толстого «Війна і мир».
• В описі килима-літака згадується, «килим приблизно півтора на півтора з черкесом, що обіймає молоду черкеску на тлі рідних гір», — це іронічне посилання до вірша Лермонтова «Суперечка»: «Как-то раз перед толпою соплеменных гор. У Казбека с Шат-горою ‎был великий спор».
• Парадоксальне визначення щастя Магнуса Федоровича Редькина «Найщасливішими є блазні, дурні, бовдури та недбайливі, бо докорів сумління вони не знають, привидів та інших примар не жахаються, страхом прийдешніх бідувань не терзаються, надією майбутніх благ не зваблюються» є парафразою з 35-ї глави «Похвала глупоті» Еразма Ротердамського.
• В епізоді на полігоні момент згорнення простору («…повзе, згортаючись усередину, край горизонту…») відсилає до «Об'явлення Івана Богослова» (6:14): «І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергаменту, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць…».

• 1977 — перекладено Леонідом Рененом, видано у США із назвою «Monday Begins on Saturday».

• 2005 — переклад Ендрю Бромфілда, виданий у Великій Британії під назвою «Monday starts on Saturday». Переклад вдало передає ключові назви: «НИИ ЧаВо» — NITWiT, «ИзНаКурНож» — «Lohuchil»  The Log Hut on Chicken Legs. Тим не менш англомовному читачеві складно знайти відтінки, закладені авторами у багатьох іменах і фразах. Також у цьому перекладі місцями скорочено текст.

• Борис та Аркадій Стругацкі. Понеділок починається в суботу: казка для наукових співробітників молодшого віку. Переклад з російської: Анатолій Саган; За загальною редакцією Бориса Щавурського. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2011. — 311 с. (серія «Горизонти фантастики»). ISBN 978-966-10-1397-0. ISBN 978-966-10-2118-0 (серія)