Гомункул

Гому́нкул, гому́нкулус (лат. homunculus (від лат. homo — людина) — маленька людина, (принизл.-ірон.) людинка) — в уявленнях середньовічних алхіміків, істота, подібна до людини, яку можна створити штучним шляхом. Вона володіє всіма знаннями і може поділитися ними. Створення гомункула вважалося вершиною людської науки і разом з тим втілюванням гріха, оскільки штучна істота не має душі. Також іноді асоціювався з мандрагорою (алреоною)[1].

Фауст в компанії Мефістофеля створює в колбі гомункула. Ілюстрація Франца Ксав'єра Слімма 1899 року.

Пізніше слово «гомункулус» стали використовувати як іронічно-презирливу алегорію щодо штучної, нежиттєздатної, вигаданої людини, котра з точки зору якоїсь ідеології або наукової доктрини вважається «ідеальною» або «єдиною правильною»[2]. На честь цієї істоти названо туманність Гомункул[3].

В алхімії та ранній науці

Ілюстрація сперматозоїдів та гомункулів, що начебто містяться в них, з книги Антоніо Валліснері, XVIII ст.

Ідея створення людини штучним шляхом відома з міфів різних народів. Наприклад, в міфі про Девкаліона і Пірру двоє вцілілих в потопі людей створюють нових чоловіків і жінок, кидаючи позад себе каміння. В давньогрецькій філософії існували думки про утворення живих істот з різних речовин за сприятливих умов. Так, за Арістотелем з різних видів матерії виникають різні тварини: з мулу — молюски й риби, зі старого снігу навесні — комахи. З перегною нібито самі собою утворюються рослини[4][5].

Іспанський екзогетик Алонсо Тостадо в XV столітті писав, що демони можуть з людської сперми вирощувати штучних істот, чудовиськ, поміщаючи її в тепле місце. Тостадо називав такими творіннями демонів легендарних велетнів, що вирізнялися силою і розумом, а також чаклуна Мерліна[6].

Один із найвідоміших «рецептів» отримання гомункула людиною був запропонований в XVI ст. Парацельсом в праці «De Natura Rerum». Вчений вважав, що поміщена в особливу посудину людська сперма при нагріванні та деяких інших маніпуляціях (закопуванні в кінський гній, «магнетизації», суть якої остаточно невідома) стає гомункулом. «Вигодовувався» гомункул шляхом щоденного додавання в колбу невеликої кількості людської крові. Час визрівання гомункула, за Парацельсом, — сорок днів. В результаті виникне, спочатку прозора і нематеріальна, подоба новонародженої людини, тільки малого розміру[7].

Парацельс описував створення гомункула і більш просто: «У ємність поміщаються органічні тканини; при сприятливому розташуванні планет і теплоті утворюється пара, яка поступово набуває людської форми»[8].

Сам Парацельс зауважував, що вважає вирощування гомункула грішною справою. Ставши дорослими, гомункули стають карликами або велетнями і різноманітними потворами. Разом з тим, будучи вершиною мистецтва алхімії, вони мають усі таємні знання, тому є ключем до інших досягнень[7]. Ці штучні істоти походять із сперми, яка виникає від хіті, є матеріальною і не має нематеріальної душі, тому гомункули також бездушні, їхнє тіло «тваринне», хоч і подібне за формою на людське[1].

Разом з тим висловлювалися і думки, що гомункул, з причини свого розвитку поза людським організмом, буде вільним від першородного гріха. Він стане ідеальною людиною, такою, як був Адам до гріхопадіння, і не потребуватиме спасіння через жертву Ісуса Христа[9].

Уявлення про гомункула відбилися в багатьох середньовічних малюнках, що зображають зачаття дитини як потрапляння з сіменною рідиною до жіночого лона маленької людини, котра з часом виростає і народжується вже як звичайна людина.

Згідно з уявленнями XVII ст.XVIII ст. століть, в кожному сперматозоїді міститься маленька подоба людини з усіма притаманними їй органами й частинами тіла, лише дуже малого розміру. Вона перебуває в стані прихованого життя, ніби спить до моменту зачаття, а пробуджуючись — починає повноцінно жити і розвивається в дитину. Іноді сам сперматозоїд ототожнювався з гомункулом. Подібні уявлення отримали назву анімалькулізму. Одним з прибічників анімалькулізму був Антоні ван Левенгук, творець мікроскопу. Він стверджував, що спостерігав у спермі численні зародки, «звірків» (animalcula), для яких яйцеклітина виступає поживою і необхідна для росту.

В XVIII ст. академічна наука в особі засновника ембріології Каспара Фрідріха Вольфа різко виступила проти подібних ідей та заклала основи сучасних знань про запліднення й розвиток дітей[10].

У літературі

Один з найраніших описів створення людини штучним шляхом у художній літературі міститься в поемі Абдурахмана Джамі «Саламан і Абсал» XV ст. В ній шах не мав дітей, тому за порадою алхіміка для нього було створено сина із сімені шаха, поміщеного в корінь мандрагори, що формою нагадує людину.

Слово «гомункул» набуло загального вжитку після того, як його використав німецький поет та вчений Йоганн Вольфганг фон Ґете (1749—1832) в своїй трагедії «Фауст» (1808), де він так назвав маленьку штучну людину, створену в лабораторії.

В XX столітті гомункули та мотиви створення штучної людини стали часто з'являтися в фантастичних творах, наприклад, Марі Нортон і Румера Ґоддена. Гомункул став однією з найпопулярніших фентезійних штучних істот, поряд з големом, мумією, автоматоном і чудовиськом Франкенштейна[11]. В другій половині XX століття гомункули почали фігурувати в настільних іграх, як констру́кти — штучно створені чаклунством чи наукою чудовиська різних видів, і первісне значення слова стало розмиватися. Так, у Dungeons & Dragons гомункул — це подібна на кажана розумна істота-телепат, яка допомагає своєму хазяїну[12]. А у Warhammer 40k гемункул (haemonculus) — учений-садист, котрий змінює своє і своїх жертв тіло хірургічними операціями[13].

У психології

Скульптура сенсорного гомункула

Гомункулом (сенсорним/моторним гомункулом, гомункулом Пенфілда) в психології називається ілюстрація частки сенсорних закінчень нервів різних частин тіла, пов'язаних з корою головного мозку. Частини тіла, що мають найбільше зв'язків і активізують більші зони мозку, на ілюстрації виглядають непропорційно великими[14].

Ілюстрація придумана канадським вченим-нейрохірургом Вайлдером Пенфілдом, котрий використовував інформацію, отриману в ході операцій на мозку, для створення функціональних карт його кори. Узагальнивши результати картографії основних моторних і сенсорних областей, вчений встановив точне представлення в корі різних м'язів і органів тіла людини.

В 1937 році Пенфілд придумав зобразити тіло людини таким, яким його «бачить» мозок — з величезними кистями (і особливо великими пальцями), ступнями, губами, язиком і гортанню. У 1950 він створив інше зображення, де частини тіла накладені на кору, представляючи сенсорні та моторні області поокремо. Відповідно одне зображення називається сенсорним гомункулом, а інше — моторним[15][16].

Гомункул як інтернет-мем

Аксолотль в одному з популярних відео видавався за гомункула

У 2015 році інтерес до гомункулів різко зріс після того, як на YouTube з'явилося відео, де начебто пояснюється спосіб створення гомункула в домашніх умовах і показано його самого. Відео було опубліковано на каналі «Как Сделать ...», автор якого, що представлявся як Корній, створював гумористичні відео на тему дивовижних експериментів, що «...засновані на древніх забутих знаннях і передових маловідомих технологіях»[17]. Попри гумористичність, багато глядачів сприймали його експерименти серйозно, а відео від 16 листопада 2015 «Як зробити гомункула» отримало велику популярність. Автор показував як нібито з допомогою курячого яйця і вколеної в нього шприцом власної сперми виростив безформну бліду істоту[18]. Згодом, 1 березня 2016, він виклав друге відео про гомункула, в якому вдавав, що виростив нову істоту, але коли вона заворушилася, вбив її книгою, що лежала поруч[19]. Саме це відео викликало значний резонанс в Інтернеті, зробивши гомункула інтернет-мемом[20].

Численні інші канали публікували свої наслідування і пародії вирощення гомункула з муляжами чи просто незвичайного вигляду предметами і тваринами[21][22][23][24]. Деякі спростовували відео з «Как Сделать ...», обґрунтовуючи неможливість створення такого гомункула несумісністю курячих і людських статевих клітин, нестерильністю експерименту. Демонструвалося як власноруч виготовити модель гомункула з полімерної глини та навіть змусити його рухатися за допомогою магнітного пластиліну, або схованих всередині залізних предметів і достатньо сильного магніту за кадром[25][26][27].

ЗМІ та науково-популярні сайти причинами ажіотажу навколо гомункулів називали передусім легковірність глядачів, особливо молоді, бажання вірити в чудо, та відсутність елементарних знань про механізми запліднення й розвитку живих істот[28][29][30].

Див. також

Виноски

  1. Grafton, Anthony (1 січня 1999). Natural Particulars: Nature and the Disciplines in Renaissance Europe (англ.). MIT Press. с. 332. ISBN 9780262071932.
  2. Academic.ru: Словник крилатих слів та виразів
  3. APOD: 2014 July 17 - 3D Homunculus Nebula. apod.nasa.gov. Процитовано 19 липня 2016.
  4. Newman, William R. (15 серпня 2005). Promethean Ambitions: Alchemy and the Quest to Perfect Nature (англ.). University of Chicago Press. с. 165–198. ISBN 9780226575247.
  5. Лункевич, В. В. (1 січня 1960). От Гераклита до Дарвина (Том 1) (рос.). Alexander Doweld. с. 76.
  6. Newman, William R. (15 серпня 2005). Promethean Ambitions: Alchemy and the Quest to Perfect Nature (англ.). University of Chicago Press. с. 194. ISBN 9780226575247.
  7. Grafton, Anthony (1 січня 1999). Natural Particulars: Nature and the Disciplines in Renaissance Europe (англ.). MIT Press. с. 328–329. ISBN 9780262071932.
  8. Парацельс и тайна происхождения жизни. med-info.ru. Процитовано 1 квітня 2016.
  9. Newman, William R. (15 серпня 2005). Promethean Ambitions: Alchemy and the Quest to Perfect Nature (англ.). University of Chicago Press. с. 223. ISBN 9780226575247.
  10. История эмбриологии растений в связи с развитием представлений о зарождении организмов (рос.). Alexander Doweld. 1 січня 1955. с. 123–125.
  11. Wilson, Eric G. (10 серпня 2006). The Melancholy Android: On the Psychology of Sacred Machines (англ.). SUNY Press. ISBN 9780791468463.
  12. Homunculus » Dungeons & Dragons - D&D 5. www.aidedd.org. Процитовано 15 грудня 2016.
  13. Kelly, Phil (2010). Codex: Dark Eldar (5th Edition). Games Workshop. с. 38–40.
  14. Мозг дурачит человека | Телеграф | Вокруг Света. www.vokrugsveta.ru. Процитовано 1 квітня 2016.
  15. Schott, G D (1 квітня 1993). Penfield's homunculus: a note on cerebral cartography.. Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry 56 (4). с. 329–333. ISSN 0022-3050. PMC 1014945. PMID 8482950. Процитовано 3 квітня 2016.
  16. Cortical Homunculus • Nervous System • AnatomyZone. AnatomyZone (амер.). Процитовано 3 квітня 2016.
  17. Как Сделать ... (Про канал). YouTube. Процитовано 19 липня 2016.
  18. Как Сделать ... (16 листопада 2015). Как сделать гомункула (Homunculus). Процитовано 19 липня 2016.
  19. Как сделать гомункула #2 (Homunculus). YouTube. Процитовано 19 липня 2016.
  20. Создать гомункула. Новый тренд в Интернете ВИДЕО. 31 канал | Новости Челябинска и Челябинской области. Процитовано 19 липня 2016.
  21. ЭТО ТАК (13 березня 2016). ГОМУНКУЛ, WTF?. Процитовано 19 липня 2016.
  22. CheAnD TV - Андрей Чехменок (30 березня 2016). 2nd LIVE homunculus 100 DAYS ► ► Link to all the homunculus in the description (Homunculus). Процитовано 19 липня 2016.
  23. CheAnD TV - Андрей Чехменок (22 березня 2016). ГОМУНКУЛ ► (Живой ГОМУНКУЛ, ссылка в описании) ► КАК СДЕЛАТЬ ГОМУНКУЛА? (Homunculus). Процитовано 19 липня 2016.
  24. CheAnD TV - Андрей Чехменок (13 квітня 2016). 5th LIVE Homunculus 60 DAYS ► Link to all the homunculus in the description (Homunculus). Процитовано 19 липня 2016.
  25. Научпок (25 березня 2016). Можно ли создать гомункула? — Научпок. Процитовано 19 липня 2016.
  26. UNMASKER TV (12 березня 2016). Гомункул разоблачение // Вся правда. Процитовано 19 липня 2016.
  27. TimOn ChaveS (13 березня 2016). ГОМУНКУЛ ИЗ МАГНИТНОГО ПЛАСТИЛИНА ! ПОКАЗЫВАЮ ТРЮКИ С ХЕНДГАМОМ !. Процитовано 19 липня 2016.
  28. Создание гомункула из яйца — правда или нет?. wikinauka.ru. Процитовано 19 липня 2016.
  29. Гомункулы среди нас. Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
  30. Что такое гомункул. Днепр вечерний (ru-RU). Процитовано 19 липня 2016.

Першоджерела

  • І. В. Гете. Фауст. — пер. з німецької М. Лукаша. Вступ. стаття О. І. Білецького. К., Держлітвидав УРСР, 1955

Джерела

  • Florescu, Radu (1975). In Search of Frankenstein. Boston: New York Graphic Society. ISBN 0-8212-0614-1.
  • Gregory, Richard L. (1990). Eye and Brain: The Psychology of Seeing (4th ed. ed.). Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-02456-1
  • Grafton, Anthony (1999-01-01). Natural Particulars: Nature and the Disciplines in Renaissance Europe (en). MIT Press. ISBN 9780262071932.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.