Пономарьов Леонід Іванович

Леонід Іванович Пономарьов (рос. Леони́д Ива́нович Пономарёв; нар. 12 лютого 1937, Дружківка, Сталінська область — пом. 3 січня 2019, Москва, РФ) — радянський та російський фізик, фахівець в області фізики мезоатомних і мезомолекулярних процесів, мюонного каталізу, академік РАН (2016).

Пономарьов Леонід Іванович
Народився 12 лютого 1937(1937-02-12)
Дружківка, Краматорський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер 3 січня 2019(2019-01-03) (81 рік)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик
Alma mater фізичний факультет МДУ
Заклад Об'єднаний інститут ядерних досліджень і Курчатовський інститут
Звання академік Російської академії наук
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Членство Російська академія наук і Commission on Pseudoscienced
Діти Andrey Ponomaryovd
Родичі Багдасарова Софія Андріївна
Нагороди

Kurchatov Medald

 Пономарьов Леонід Іванович у Вікісховищі

Біографія

Закінчивши фізичний факультет МДУ в 1963 році, з того часу до 1983 року працював у Об'єднаному інституті ядерних досліджень (ОІЯД, Дубна). Захистив докторську дисертацію в 1971 році. Затверджений у званні професора (1985)[1]. У 80-х роках читав лекції і вів семінари з теоретичної фізики в МФТІ. У 1994 році обраний членом-кореспондентом Російської академії наук по Відділенню ядерна фізика, у 2016 році — академіком РАН. Перебував у Відділенні ядерної фізики РАН, з 1983 року начальник лабораторії теорії квантових процесів і начальник відділу теоретичних досліджень Інституту молекулярної фізики РНЦ «Курчатовський інститут». Керівник автономної некомерційної організації Координаційно-дослідний центр з проблеми мюонного каталізу і екзотичних квантових систем. Лавреат премії імені І. В. Курчатова (1986). Лавреат премії «Просвітитель» 2009 року за книгу «Під знаком кванта».

Син Андрій (1957—2014) — історик-візантиніст, автор монографій «Гроші Золотої Орди та Трапезундської імперії» та «Еволюція грошових систем Причорномор'я та Балкан у XIII—XV ст.». Внучка — мистецтвознавець Софія Багдасарова.

Помер в 2019 році. Похований на Митинському кладовищі .

Наукова діяльність

Л. І. Пономарьовим було вирішено «загальний випадок завдання двох центрів квантової механіки та виявлено явище конфігураційної взаємодії термів у цьому завданні; запропонована „модель великих мезомолекул“, що поклала початок новому напрямку досліджень — „мезонній хімії“ (цей цикл досліджень був визнаний у 1977 році науковим відкриттям). Увів новий клас спеціальних функцій — кулонівські сфероїдальні функції; створено метод прецизійних обчислень енергії зв'язку систем трьох тіл; запропонований і реалізований ефективний метод вирішення задачі трьох тіл з кулонівським впливом; передбачена велика швидкість утворення мезомолекул dtm; передбачений і описаний кількісний процес орто-пара переходу в мезомолекулі rrm; обчислена поляризація вакууму в системі трьох тіл і знайдені поляризаційні зрушення енергій зв'язку мезомолекул; розроблена кількісна теорія явища резонансного утворення мезомолекул; побудований адіабатичний гіперсферичнкий базис в задачі трьох тіл»[2].

Автор науково-популярних книг: «По той бік кванта» та «Під знаком кванта».

Вибрана бібліографія
  • «По ту сторону кванта» (1971)
  • Комаров И. В., Пономарёв Л. И., Славянов С. Ю. Сфероидальные и кулоновские сфероидальные функции / Под ред. В. С. Булдырева. — М.: Наука, 1976.
  • «Скорости девозбуждения мю-мезомолекул изотопов водорода» (1981, в соавт.)
  • «Мюонный катализ ядерных реакций синтеза в смеси дейтерия и трития» (1982)
  • «Под знаком кванта» (1984, 1989, 2007)
  • «Мюонный катализ» (1990)
  • «Нерешённые проблемы мюонного катализа» (1993)

Примітки
  1. Всё о Московском университете[недоступне посилання з Май 2019]
  2. Биография на elementy.ru

Література
  • Богданова Л.Н. и др. Памяти Леонида Ивановича Пономарёва // УФН. — 2020. — Т. 190 (30 січня). — С. 447-448. — DOI:10.3367/UFNr.2020.03.038739.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.