Дружківка

Дружкі́вка — місто на півночі Донецької області. Входить до Краматорської агломерації.

Дружківка
Герб Дружківки Прапор Дружківки
Основні дані
Країна  Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Дружківська міська громада
Засноване XVIII століття, перша писемна згадка — 1781 рік
Статус міста з 1938 року
Населення ▼ 58397 (01.01.2017)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 36.03 км²
Густота населення 1620.8 осіб/км²
Поштові індекси 84200—84290
Телефонний код +380-6267
Координати 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д.
Висота над рівнем моря 77 м
Водойма р. Казенний Торець, Кривий Торець
День міста 6 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дружківка
До обл./респ. центру
 - фізична 73,3 км
 - залізницею 84 км
 - автошляхами 87,6 км
До Києва
 - фізична 544 км
 - залізницею 660 км
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 84205, м. Дружківка, вул. Соборна, 16
Вебсторінка Дружківська міськрада
Міський голова Григоренко Володимир Борисович

Дружківка у Вікісховищі

Карта
Дружківка
Дружківка

Розташування

Місто Дружківка знаходиться на північно-східних схилах Донецького кряжа біля злиття приток річок Кривого Торця та Казенного Торця, які є правими притоками Сіверського Дінця. За однією з легенд, на злитті цих річок стояла козацька вежа, що дала початок заселенню цих земель.

Історія
Пам'ятник козаку Дружку

Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).

Як розповідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»: «Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, у Дружківці сиділо декілька престарілих запорожців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й маяцькими козаками й відстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»

За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно в першій половині сімнадцятого століття.

Раніше на цьому місці було робітниче селище, яке виникло в 70-х pp. XIX ст. при станції Дружківка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Назвали стан­цію так само, як і село, розташоване за 6 км (нині селище міського типу Олексієво- Дружківка). Ще в 1892-му році тут стояли лише станційні будинки. Єдиним промис­ловим підприємством була невелика цукроварня графа Борисова, збудована в 1873 році. У 1893 році Донецьке товариство залізоробного та сталеливарного виробни­цтва, засноване французькими капіталістами, розпочало тут будівництво чавуноливар­ного та сталеливарного заводів. Перша домну було задуто в травні 1894 року. Уже наступного року завод виробив понад 2 млн пудів чавуну. А в 1901—1904 pp. середньорічна продуктивність його досягнула 6,5 млн пудів. У перші роки на заводі випускали лише бесемерівський метал. З 1899 року розпочалось виробництво мартенів­ського металу, яке, однак, не стало основним. Головною продукцією заводу були рейки. В 1895 році тут працювало 1419 чоловік, а 1904 року — 2908.

Успіхи Донецького товариства привабили до Дружківки бельгійських промисловців. Навесні 1898 року вони створили Торецьке сталеливарне І механічне ано­німне товариство, яке збудувало на території колишньої Дружківської цукроварні Торецький сталеливарний і механічний завод, що виробляв обладнання для заліз­ниці: сталеві, чавунні та бронзові відливки, вагони, колісні скати, ресори та пружини для вагонів, вагонетки, стрілочні переводи.

Перші визвольні змагання на Донбасі

Після того як стало відомо про лютневий переворот у Дружківці було створено громадський комітет, видним членом комітету був купець Гераскін.[2]

8 березня 1917 в місті меншовики утворили Раду, до якої входили 132 особи. У раді було створено 8 комісій із чітко визначеними функціями (міліційна, продовольча, культурницька, залізнична тощо. У дружківських комісіях брали участь особи, які не мали жодного стосунку до Ради, як, наприклад, священик Гонтаревський, що працював в культ-комісії та керував навіть спорудженнм нової школи.[3]

19 вересня 1917 відбулося об'єднання всіх с.-д.груп (меншовиків-оборонців та інтернаціоналістів, Бунду й латиських есдеків), що охоплювали в загальному 1.200 членів партіі. Блок обрав єдиний партійний центр і мав на увазі організовано виступити на виборах у волосне земство й місцеве самоврядування.[4]

Радянські часи

В ході Радянсько-української війни в грудні 1918 р. Дружківка опиняється під контролем більшовицьких банд. 31 травня 1919 р. вона на короткий час була відвойована силами денікінців, проте 27 грудня 1919 року місто остаточно опинилося під владою більшовиків[5].

У роки перших п'ятирічок побудовані найбільший в СРСР метизний завод (1929), електростанція, нові цехи на металургійному заводі. Великим підприємством вугільного машинобудування став після реконструкції Торецький завод імені Ворошилова (до 1941 році тут працювало 5602 особи).

У 1938 році Дружківка отримала статус міста (у 1939–40 рр. місто обласного підпорядкування[6]). До 1939 р. в ній проживало 32 тис. осіб, житловий фонд порівняно з 1913 роком збільшився у три рази. Працювали лікарня й 4 фельдшерських пункти, 8 загальноосвітніх шкіл, робітфак, вечірнє відділення машинобудівного технікуму, кінотеатр, два клуби, стадіон.

В ході німецько-радянської війни була захоплена німецькими військами 22 жовтня 1941 року. З міста було евакуйовано машинобудівний завод (до м. Олександрівськ на Уралі) та метизний завод (на Кузбас). Німцями закатовано 1130 й відправлено до Німеччини 1214 осіб. 6 лютого місто захопили війська Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[7]

Україна

12 вересня 2008 року напередодні Дня міста було відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника розробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.

Навесні 2014 Дружківка постраждала від зазіхань з боку терористичної організації «Донецька народна республіка». Так, 12 квітня повідомлялося про захоплення сепаратистами будівлі районної адміністрації[8]. 10 травня на одному з блокпостів на виїзді зі Дружківки терористами був застрелений священик храму Святого Дмитра Донського УПЦ МП у Дружківці Павло Жученко, у якого було випущено 8 куль[9]. В той самий час, на відміну від сусідніх міст — Слов'янська та Краматорська, Дружківка уникла бойових зіткнень завдяки високій самоорганізації місцевих активістів[10]

6 липня 2014 року місто було звільнене від проросійських терористів силами Національної гвардії України та регулярними військами. З пізньої осені 2014 року в місті дислокується 81-а десантно-штурмова бригада.

Сучасна Дружківка
Пам'ятник воїнам-землякам, робітникам заводу «Червона Зірка»

Адміністративний поділ

Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти[11]:

Населення

Населення Дружківки на 1 червня 2017 року — 67 772 осіб[12].

За даними перепису 2001 року населення міста становило 64641 особу, із них 28,36 % зазначили рідною мову українську, 70,27 % — російську, 0,46 % — вірменську та грецьку, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — німецьку, гагаузьку та циганську, а також болгарську, польську, румунську, єврейську та грецьку мови[13]

Національний склад населення за переписом 2001 року[14]

чисельність частка, %
українці48 30264,4
росіяни24 12232,2
вірмени6120,8
білоруси4900,7
татари2160,3

Транспорт

Трамвай

У Дружківці електротранспорт експлуатує «КП Дружківка АвтоЕлектроТранс», яка частково перебуває на забезпеченні у Дружківської Міської ради. З 2015 року трамвайний парк міста активно оновлюється. В комунальне підприємство за 3 роки було передано 9 вагонів TatraT3SU і TatraT3SUCS, привезені з Чехії та Харкова.[джерело?] Всі вагони перед приїздом до міста пройшли капітальний ремонт в Харкові. Станом на 1 січня 2019 року вихід трамваїв на лінію становить 4-8 вагонів. Працює 3 регулярних маршрути (1, 2 і 4), а також маршрут «Нічний» на всіх маршрутах міста.

Міські та приміські

У Дружківці курсує 21 міський[15], 14 приміських та 3 міжміських (не включаючи маршрути, що проходять через місто по трасі, не заїжджаючи в нього) автобусних маршрутів. На маршрутах працюють автобуси типу БАЗ і РУТА. Середній інтервал всіх автобусів становить 15-20 хвилин, а у деяких маршрутів становить менше 5 хвилин. Очікування на зупинці може досягати 20-30 хвилин, якщо маршрут не дуже популярний. Автовокзал та дві центральні площі зв'язані маршрутом з найменшим часом очікування.

Міжміські

До Дружківки курсують маршрути з Краматорська, Костянтинівки, Слов'янська та Добропілля. Дружківський перевізник контролює лише маршрут до Костянтинівки.

Залізнична станція

Автовокзал

Дружківський автовокзал був оновлений в 2007 році. Абсолютно ніякого значення він не має. Рейси з міста до автовокзалу не їздять, а автобуси далекого прямування зупиняються біля «ГО МАН».

Залізнична станція «Дружківка» Побудована у 1870 році.

Напрямок потягів:

Економіка

Дружківка — багатогалузеве місто, у ньому працюють понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, близько 10 великих промислових об'єктів. Провідну роль в економіці займають машинобудівна і гірничодобувна галузі. До міста прилягають землі багаті запасами унікальних вогнетривких глин, які користуються підвищеним попитом закордонних виробників.

Обсяг реалізованої продукції за 6 місяців 2009 склав 597 млн грн.. Найбільша питома вага — 40 % припадає на машинобудівний завод, 18 % — завод металевих виробів, 12 % — «Грета». А в загальному обсязі реалізованої продукції області питома вага Дружківки становить 1,1 %

Фінанси

У 2008 році - 48 млн грн, в тому числі: на освіту - 32 млн грн, охорону здоров'я 26,4 млн грн, соціальний захист 35,7 млн ​​грн, культура - 3,07 млн ​​грн, житлово-комунальне господарство - 2,37 млн грн, управління - 8,56 млн грн. Основне джерело надходжень до бюджету - податок на доходи фізичних осіб. Він становить більше ніж 80% бюджета міста.

У 2020 році - 402,7 млн ​​грн, основне джерело це податкові надходження в розмірі 58,7% від бюджету (76,48% з яких це податок на доходи фізичних осіб)[16].

Соціальна сфера

2 червня 2019 року в Дружківці відкрився соціальний офіс. Тут можна отримати довідки комунальних організацій, субсидію і путівку на оздоровлення. З 2014-го року в місті почала виникати низка соціальних ініціатив. Серед них: «Халва хаб», ГО «Нова Дружківка», ГО «Україна можливостей», ініціативний рух «Громадський патруль».[17]

У місті функціонує Дружківська школа-інтернат для дітей з особливими потребами. На початку березня 2015 року частина дітей переїхала в Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат, що розташований у с. Петриків біля Тернополя[18].

Визначні місця
  • Скам'янілі дерева було знайдено неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видно скам'янілі стовбури. Їм, приблизно, по 160—250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки, у штаті Аризона (Petrified Forest National Park) й у штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США, на острові Лесбос, Греція (Кам'яний ліс (Лесбос)). Вперше ці скам'янілості досліджені відомим краєзнавцем і нині почесним громадянином Дружківки Миколою Янком.
  • Свято-Варварівська церква (селище Райське) — найстаріша будівля в місті. Побудована в 1780 р. В 80-х роках XX століття був обкладений білою цеглою.
  • «Корабель» — найстаріша промислова будівля міста, у минулому тут був цукровий завод графів Борисовських. Його було побудовано у 1881 р. Знаходиться на території Дружківського машинобудівного заводу й до цих пір використовується для виробничих потреб.
  • Окрасою міста є Свято-Миколаївська (Іванівська) церква, побудована в 1898—1900 рр. у стилі візантійської та давньоукраїнської архітектури. Пам'ятник культури національного значення. За 100 років її двічі закривали й використовували не за призначенням. Під час відступу німців у 1943 р. була частково зруйнована. На теперішній час у церкві відбуваються служби. Готується реставрація пам'ятки з метою надання їй первісного вигляду.
  • Майдан ім. Леніна. Було збудовано у 50-х роках XX століття. Є зразком цілісної забудови майдану, як єдиного архітектурного ансамблю. Один із будинків цього комплексу є пам'яткою місцевого значення.
  • Парк «Святогір». Зелена зона на території 6-го мікрорайону з великою кількістю скульптур із пісковику, які зроблені дружківськими майстрами та присвячені історичним особам Русі, України та Росії. Парк виник з ініціативи благодійного фонду «Святогір», який очолює Юрій Артемов.
  • «Лелеки» — металеві птахи декілька метрів заввишки (зроблені на Машзаводі). Встановлені в зеленому закутку, що біля заправки, як виїжджати з Дружківки в бік Краматорська. Вони є майже обов'язковим місцем для відвідання, фотографування та відеозйомок усіма весіллями зі Дружківки та Краматорська. Також поруч знаходиться джерельце, випити з котрого вважається обов'язковим для всіх молодят (навіть, попри те, що вода біжить з пагорба де знаходиться цвинтар).
  • Музей-катівня — знаходиться в будівлі колишньої царської жандармерії 1892 року біля місцевого виконкому. Там у підвалах впродовж ста років катували і вбивали людей — жандарми, нацисти, НКВС, бойовики «ДНР» у 2014 році.[17]

Відомі люди

Народилися

Почесні громадяни
  • Кайда Володимир Микитович — учасник німецько-радянської війни, моряк-чорноморець, Герой Малої Землі.
  • Охріменко Костянтин Олександрович — український політик, народний депутат України.

Проживали

Див. також

Посилання

Сайти про Дружківку

Фотографії

Туристичний путівник Дружківкою: як доїхати, де зупинитися, як розважатися у місті

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 72
  3. Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 80
  4. Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине стр 81
  5. Історія міст і сіл УРСР. Дружківка
  6. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 10 (73). — 29 березня. — С. 4.
  7. Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  8. В Дружковке Донецкой обл. пророссийские активисты захватили райадминистрацию. РБК-Україна. 12 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 1 червня 2021.
  9. Генпрокуратура розслідує вбивство сім'ї і священика на Сході. BBC Україна. 10.05.2014.
  10. Как Дружковка не стала вторым Славянском
  11. Донецька область, м Дружківка[недоступне посилання з липня 2019]. Склад адміністративно-територіальної одиниці // Офіційний вебсайт Верховної Ради України
  12. «Население Дружковки составляет 67722 человека» «Дружковка на ладонях», 14 августа 2017
  13. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  14. Перепис населення України - Дружківка сіті. https://dru.city/ua/ (ua-UA). Дружківка сіті. 1 січня 2001. Процитовано 4 червня 2021.
  15. Расписание автобусов в Дружковке. https://dru.city/ru/ (ru-RU). Дружковка сити. 18 лютого 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  16. Бюджет Дружківки 2020 - 2021. https://dru.city/ua/ (ru-RU). Дружківка сіті. 18 грудня 2020. Процитовано 4 червня 2021.
  17. Гоу в Дружківку. Тут море халви і доісторичні дерева. Свои.City (рос.). Процитовано 24 січня 2020.
  18. Вихованці Дружківської школи-інтернату переїхали жити у Тернопіль // Телекомпанія TV-4, 6 березня 2015

Література і джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.