Попов Євген Георгійович

Євген Георгійович Попов (нар. 11 вересня 1978, Владивосток, РРФСР, СРСР) — російський телевізійний журналіст і телеведучий. Ведучий програми «60 хвилин» на телеканалі «Росія-1» разом зі своєю другою дружиною Ольгою Скабєєвою.

Попов Євген Георгійович
рос. Евгений Георгиевич Попов
Ім'я при народженні рос. Евгений Георгиевич Попов
Народився 11 вересня 1978(1978-09-11) (43 роки)
Владивосток, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність журналіст, ведучий, телеведучий, тележурналіст, пропагандист, депутат Державної Думи РФ
Галузь журналіст і тележурналіст
Alma mater Далекосхідний федеральний університет
Знання мов російська
Членство Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Посада депутат Державної Думи РФ і депутат Державної Думи РФ
У шлюбі з Скабєєва Ольга Володимирівна
Нагороди

Біографія

Народився 11 вересня 1978 року у Владивостоці. Під час навчання в школі працював на місцевому радіо в якості ведучого програми «Саквояж»[1].

У 2000 році закінчив факультет журналістики Далекосхідного державного університету[2]. Будучи студентом, працював в КДУ «Громадське телебачення Примор'я» (ОТВ-Прим), ДТРК «Владивосток» та інших місцевих телерадіокомпаніях[3].

З 2000 року — кореспондент «Вістей» у Владивостоці та Приморському краї. У вересні 2002 року переїхав у Москву.

З червня 2003 року працював в українському корпункті телеканалу «Росія»[4][5], у своїх репортажах висвітлював Помаранчеву революцію[6].

У вересні 2006 року повернувся назад у Москву і був політичним оглядачем «Вістей тижня»[1].

У травні 2007 року став кореспондентом телеканалу «Росія» в США, де якийсь час працював спільно з Костянтином Сьоміним, був головою Нью-Йоркського бюро «Вістей»[7]. Кандидатуру Попова схвалила тодішній директор інформаційних програм телеканалу Юлія Ракчеева[8]. Останній репортаж Попова в США вийшов 24 квітня 2013 року[9]. У Нью-Йорку познайомився з майбутньою дружиною Анастасією Чуркіною - донькою дипломата Віталія Чуркіна.

У травні 2013 року продовжив роботу в «Вістях» в якості політичного оглядача[10]. Працював у Києві[11], на Євромайдані[12], в тому числі і в одній групі з Антоном Волошиним[13], що загинув в Україні в червні 2014 року.

З осені 2013 року, після переформатування програми «Вести+», Попов став вести авторську програму «Вести в 23:00»[14][15] замість Василя Журавльова та Оксани Куваєвої.

З липня 2014 по червень 2016 року він вів передачу по черзі з кореспондентом ВГТРК Максимом Кисельовим. Попутно робив репортажі для програми «Спеціальний кореспондент», серед них — «Телемайдан», «Блокада. Слов'янськ» та ін.

У 2014-2019 роках під час відпустки Дмитра Кисельова заміняв його в якості ведучого програми «Вєсті» щонеділі о 20:00[16][17], чергуючись з Андрієм Кондрашовим[18]. Влітку 2014 року заміняв Кондрашова у вечірніх випусках «Новин» по буднях.

З вересня по липень 2014 2016 року вів обговорення в студії в рамках телевізійного проекту «Спеціальний кореспондент» замість Аркадія Мамонтова[19][20][21].

З 12 вересня 2016 року — ведучий соціально-політичного ток-шоу «60 хвилин» у парі з дружиною Ольгою Скабєєвою[22].

Документальні фільми
  • «Медиаграмотность» (2016).

Особисте життя

Перша дружина — журналістка Анастасія Віталіївна Чуркіна (нар. 27 грудня 1984) працює в Америці кореспондентом телеканалу Russia Today[23], дочка російського дипломата, постійного представника Росії при ООН в 2006-2017 роках Віталія Івановича Чуркіна (1952-2017)[1].

Друга дружина — кореспондент ВГТРК Ольга Володимирівна Скабєєва (нар. 11 грудня 1984). Для неї цей шлюб також є другим.

Син Захар (нар. 14 січня 2014)[24].

Санкції

Включений Службою безпеки України в список осіб, яким заборонений в'їзд в Україну.[25]

Нагороди та премії
  • «Золоте перо Росії» від Спілки журналістів Росії (9 лютого 2017) — «за розвиток дискусійних майданчиків на російському телебаченні» (спільно з Ольгою Скабєєвою)[26]
  • Премія «ТЕФІ—2017» в номінації «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу прайм-тайму» категорії «Вечірній прайм» (3 жовтня 2017 року) (спільно з Ольгою Скабєєвою)[27]
  • Премія «ТЕФІ—2018» в номінації «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу прайм-тайму» категорії «Вечірній прайм» (3 жовтня 2018 року) (спільно з Ольгою Скабєєвою)[28]

Примітки
  1. Эффект Попова. The New Times, #13 (404), 2016. 18 квітня 2016.
  2. Лариса Распутная: Журфак ДВГУ в ожидании новых талантов. ПримаМедиа. 15 квітня 2010.
  3. Карьера на телевидении? Все зависит от вас!. Карьерист. 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 2 листопада 2014.
  4. Как важно быть Гребенщиковым. Независимая газета. 15 квітня 2005.
  5. Границу с Украиной можно перейти не выходя из машины. Вести.ру. 16 червня 2003.
  6. Мастер-класс Евгения Попова. ВШТ МГУ. 27 березня 2014.
  7. Американская ностальгия Евгения Попова
  8. Царство стоп-листов. Рассказ экс-редактора путинского телевидения. Радио Свобода. 23 лютого 2019.
  9. Виртуальное покушение на Обаму подорвало веру в Интернет. Вести.ру. 24 квітня 2013.
  10. Журналисты телеканала «Россия-1» обратились к коллегам за профсолидарностью. Журдом. 26 березня 2014.
  11. Цирк уехал — комментаторы остались. Государственное ТВ России проводит операцию по принуждению к братству и дружбе. Новая газета. 27 лютого 2014.
  12. «Майдан захлёбывается». В эфире российского ТВ. Благодарные украинцы несут российским телевизионщикам награды. Российские телевизионщики продолжают нести околесицу. Новая газета. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  13. "Мечтал стать оператором..." Прощание с Антоном Волошиным. Вести FM. 24 червня 2014.
  14. О дряни: «И тот, кто сегодня поет не с нами, тот против нас». Новая газета. 14 лютого 2014.
  15. Промо «Вести в 23:00 с Евгением Поповым» телеканала «Россия 24»
  16. МЕДИАФРЕНИЯ. ДАДЗЫБАО РУССКОГО МИРА И ЕГО ХУНВЕЙБИНЫ. Ежедневный журнал. 26 серпня 2014.
  17. МЕДИАФРЕНИЯ. ИДЕОЛОГИЯ ЗЛОРАДСТВА. Ежедневный журнал. 1 вересня 2015.
  18. МЕДИАФРЕНИЯ. БОЕВАЯ КАПСУЛА. Ежедневный журнал. 5 серпня 2014.
  19. Не так страшен Дмитрий Киселёв, как его клоны. Собеседник. 4 листопада 2014.
  20. Человек из телевизора. Политика для домохозяек — абсолютное ноу-хау Первого канала. Эхо Москвы. 20 вересня 2014.
  21. Владимир Кара-Мурза: Топорная ложь и фантастические гонорары. Собеседник. 30 вересня 2014.
  22. Человек из телевизора. Эхо Москвы. 10 вересня 2016.
  23. «Я в Рашку не вернусь»: дети и внуки самых патриотичных российских чиновников, которые уже давно живут за границей
  24. Поздравляем коллег: у Ольги Скабеевой родился первенец. Вести.ру. 14 січня 2014.
  25. nikcenter.org. В Украине персонами нон-грата объявили 83 российских журналиста. nikcenter.org (рос.). Процитовано 3 грудня 2020.
  26. XXV Благотворительный Бал прессы. Союз журналистов России. 9 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
  27. Владимир Соловьёв, Ольга Скабеева и Евгений Попов завоевали ТЭФИ. ТАСС. 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017. Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  28. Ангелы-телехранители. Лауреаты ТЭФИ-2018 от души благодарили своих начальников за счастье свободного творчества. Новая газета. 5 жовтня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.