Попов Микола Тарасович

Народився 7 серпня 1927 року в селі Ястебовці (тепер Мантуровського району Курської області). В 1950–1956 роках навчався в Київському художньому інститутіті у О. Пащенка. Викладав в ньому з 1961 року на кафедрі графічних мистецтв, з 1978 — професор. Член КПРС з 1963 року.

Могила Миколи Попова

Помер 12 червня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Працював здебільшого у галузі станкової графіки і живопису. Віддавав перевагу літографії, офортові, різним засобам рисунка. Твори:

• графічні серії:
  • «За мотивами „Кобзаря“ Т. Г. Шевченка» (1964);
  • «Завод і люди» (1966);
  • «Роки окупації» (1961—1968);
  • «Моє дитинство» (1970—1972);
  • «Сковорода» (1972);
  • «Світ людський» (1971—1977);
  • «Г. С. Сковорода» (1972);
  • «Партизанська сюїта» (1974);
  • «Сибір будується» (1974—1978);
  • «Боротьба і становлення» (1975—1977);
  • «Мій Київ» (1976—1980);
  • «Зимовий Седнів» (1977);
  • «По Індії» (1979);
  • «Мужність» (1981—1982);
  • «По Італії», «По Сибіру», «По Середній Азії» (1989—1991);
  • «По Єнисею» (1992—1994);
• живопис — цикл пейзажів[1].

Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1977 року), народний художник України (з 1997 року). Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями[2].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Микола Попов. Каталог. Київ, Спілка художників Української РСР, 1974.
• Петро Панч. Малий партизан. Книга з ілюстраціями Миколи Попова.

• Попов Микола Тарасович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 272-273.