Пащенко Олександр Софонович

Біографія

Народився 1 (14 вересня) 1906 року в селі Лука (нині Немирівського району Вінницької області). Працював завідувачем сільського клубу на Вінниччині. 1928 року Олександра за комсомольською путівкою направили на навчання в Київський художній інститут, де він вибрав для себе професію художника-гравера. В 1932 році закінчив інститут.

У 1934—1935 роках працював інспектором художньої освіти Народного комісаріату освіти УРСР. Був членом ВКП (б) від 1939 року. У 1940—1951 роках був заступником голови Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР. У 1940—1944 роках — голова правління Спілки художників УРСР. Від 1946 року був викладачем, від 1947 року професором Київського художнього інституту, а в 1955—1963 роках був його ректором.

Могила Олександра Пащенка

Помер 13 червня 1963 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 1965 року на могилі встановлено гранітну стелу з бронзовим барельєфом (автор — скульптор Олексій Прокопович Олійник, архітектор Ю. Г. Ільченко, художник Наум Якович Богомольний)[1].

Син Володимир Пащенко (1932 — 1993) був архітектором, графіком.

Творчість

Автор індустріальних і ліричних пейзажів, виконаних здебільшого в техніці ліногравюри й офорта. Виконував також декоративно-оформлювальні роботи.

Перше визнання прийшло до Пащенка на виставці українських художників, що відкрилася 1937 року до ювілею революції 1917 року. Серія гравюр з альбому «Київська сюїта» привернула увагу не тільки виконавською майстерністю, але й поетичністю образів одного з найкрасивіших, як вважав художник, міст світу. Тож Пащенко до кінця життя доповнював «Київську сюїту» новими сюжетами. Десятки гравюр зафіксували довоєнний Київ, зруйновану війною столицю, відновлюваний і відновлений Київ.

Ігор Шаров зазначає, що великим творчим досягненням митця став задуманий ще до війни альбом «Державний історико-культурний заповідник Києво-Печерська лавра» (1946), який він виконав тільки після звільнення Києва. Кольорові ліногравюри альбоми створюють художній образ унікальної пам'ятки української культури («Церква над економічною брамою», «Дзвіниця», «Зруйновані ковнірівські корпуси в стилі українського бароко», «Дорога до Нижньої лаври», «Аркбутани», «Дорога до лаврських криниць» тощо). 1951 року Пащенко виконав альбом кольорових ліногравюр «Київ — Дніпро». Великий дар Пащенка-пейзажиста засвідчують пройняті тонким ліричним настроєм роботи серії «Мій рідний край» («Весняні води», Дніпровські озера", «Ріка Стугна», «Дніпро весною. Вода прибуває»). Лаконічними засобами, використовуючи силует, ритм ліній і колірних плям, митець досягає у своїх творах великого емоційного звучання.

Серії:

  • «Київська сюїта» (1936—1960),
  • «Києво-Печерська лавра» (1944—1945),
  • «Відбудова Дніпрогесу» (1945—1946),
  • «Народження Кременчуцької ГЕС» (1958—1960),
  • «Київська комсомольська ГЕС» (1961).

Автор ескізу радянського ордена Богдана Хмельницького (1943).

Шевченківська тема
  • Ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Сон» (туш, перо, акварель, 1939).
  • Кольорові ліногравюри:
    • «Портрет Тараса Григоровича Шевченка» (1939 і 1960),
    • «Пам'ятник Тарасові Шевченку в Києві» (1939, 1949 і 1954),
    • «Канів. На могилі Тараса Шевченка» (1943) та інші.
  • Замальовки місць, пов'язаних із перебуванням Шевченка (кольорові олівці, 1961).

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Пам'ять
меморіальна дошка

1969 року в Києві на будинку по вулиця Карла Лібкнехта, 10 (нині Шовковична), в якому в 1945—1963 роках жив і працював Олександр Пащенко відкрито гранітну меморіальну дошку (автори — скульптор Іван Васильович Макогон)[2].

Примітки
  1. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. Пащенко О. С. Меморіальна дошка(рос.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.