Пора-Леонович Варвара Олександровна

Варвара Олександрівна Пора-Леонович (4 грудня 1985(19851204) — 1945[1]) — археолог, аспірантка науково-дослідної кафедри при Одеському Державному історико-археологічному музею, керівник державного заповідника «Ольвія» (1931-1938).

Життєпис та науковий доробок

Народилася 4 грудня 1885 в Кишиневі у родині учителя О. Сирова.

1899 закінчила Кишинівську 1-у жіночу гімназію, прослухала уроки у додатково-педагогічному класі гімназії отримавши звання домашньої наставниці з російської мови. У серпні 1903 їй було видано нове посвідчення на це звання, вже за прізвищем чоловіка — Пора-Леонович.

1920 вступила на ідейно-літературне відділення ОГСІ, після реорганізації якого 1921 р. була переведена до Одеський інститут народної освіти, де навчалась відразу на двох відділення ф-ту професійної освіти: археологічному та мови і літератури. Перше закінчила у листопаді 1924, виконала дипломну роботу на тему «Екскурсійний метод у викладанні археології». Друге відділення закінчила у вересні 1926.

Була практиканткою Одеський Державний Історико Археологічий Музей та членом археологічної секції Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській академії наук.

У жовтні 1926 була зарахована аспіранткою науково-дослідної кафедри при Одеський Державний Історико Археологічий Музей. Під керівництвом М. Болтенка брала участь у мандрівці-розвідці до Лузановки та проводила складання додаткового каталогу мап і креслень.

Її наукова праця була присвячена наслідкам розкопок під керівництвом Є. Трифільєва поблизу цвинтаря с. Усатове, в якій авторка навела опис двох печенізьких поховань. Була членом окружного методичного комітету при губ. відділі народної освіти, де займала посаду секретаря секції суспільствознавства. 1928 тяжко захворіла на енцефаліт, через що припинила наукову роботу.

Під час перевірки науково-дослідних установ Одеси у листопаді 1930 її було виключено із складу аспірантів кафедри археології за невиконання плану та відрив від наукової праці.

Аспірантуру вона закінчила в 1931 році. Була направлена на роботи до Миколаївського історико-археологічному музею. З 1931 очолювала державний заповідник «Ольвія». Керувала ним, проживаючи в Одесі. У 1938 році комісія перевірила діяльність наукової роботи в заповіднику і визнала її незадовільною. В. Пора-Леонтович пояснювала це тим, що на фінансування роботи виділялося 20 000 карбованців (включаючи зарплату). Вона була звільнена, а заповідник передали до Академії наук УРСР, а фінансування збільшили в декілька раз.

Праці
  • Раскопки курганов в окрестностях Одессы летом 1923 г.// Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. — Ч. 2-3. — Одеса, 1925.

Примітки
  1. Левченко В. «Пролетарсько-революційна» автобіографія – запорука приналежності до «ранньорадянської» генерації вчених (на прикладі наукового співтовариства гуманітаріїв Одеси) // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». 29, (Груд 2019). — С. 74-89.

Література
  • Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922—1930) // Проблемы славяноведения. — Вып. 6. — Брянск, 2004. — С. 107—108;
  • Левченко В. В. Викладання та дослідження археології в Одеському інституті народної освіти (1920—1930) // Стародавнє Причорномор'я. — Одеса, 2005. — С. 81.
  • Каряка О. В. Матеріали обстеження державного заповідника "Ольвія” 1938 р.: боротьба за "цінну історичну одиницю” / О. В. Каряка, А. С. Яненко // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2017. — Вип. 21. — С. 324-346.

Посилення
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.