Портрет поета Валерія Брюсова

«Портре́т пое́та Вале́рія Брю́сова» — великий за розмірами портрет-малюнок, який створив художник Михайло Врубель (1856–1910). 1906 року художнику Михайлу Врубелю виповнилось 50 років. Позаду було нелегке життя, смерть матері і виховання мачухою, черга міст, де служив батько-полковник, тиск батька, що наполягав на закінченні університету. І син підкориться, і університет в Петербурзі закінчить, і знатиме щонайменше п'ять мов, але кар'єру юриста в Російській імперії безжально проміняє на важкий шлях російського художника.

Худ М. Врубель, «Портрет поета Валерія Брюсова», 1906, 104,2 ×69,5 см.

Творець:	Врубель Михайло Олександрович
Час створення:	1906
Розміри:	104,2 ×69,5 см.
Матеріал:	Папір, вугілля, сангіна, крейда
Жанр:	портрет
Зберігається:	Москва, Росія
Музей:	Державна Третьяковська галерея

Неподалік від університету розташована Петербурзька Академія мистецтв врятувала для світового мистецтва художника Врубеля. Так судилося, що тільки три міста держави найдовше утримували митця на своїх теренах — Київ, Москва, Петербург. Перебування в Москві було досить плідним, бо саме там він зустрів багатих і впливових меценатів і матеріальну підтримку. В Петербурзі художника Михайла Врубеля — не знали. Майже ніхто в тодішній столиці не бачив творів митця. Сам художник і мистецтвознавець Олександр Бенуа писав :

Чули ми про нього досить багато від наших друзів. Майже всі вони казали про Врубеля як про якесь спантеличене диво, одні з не зовсім повною довірою, інші, навпроти, вірили в нього абсолютно і сповіщали про нього з ентузіазмом. Всі, однак, зголошувались на тому, що Врубель являв собою дещо зовсім виняткове и таке, відповідного якому не тільки в російському мистецтві, а й взагалі — не знайти. Сам Врубель, що колись навчався в Петербурзькій академії, с тих пір багато років в Петербурзі не бував і в петербурзьких виставках не брав участі. Неможливо було знайти там а ні творів його, а ні якихось світлин з його робіт. Все це поглиблювало таємничість, що оточувала його ім'я...

1906 року стан справ з Врубелем покращили: в світ вийшов розкішно надрукований журнал «Золоте Руно». Гроші на нове видання дав меценат М. Рябушинський. В редакційну колегію залучили краших на той час художників і діячів мистецтва, серед яких були Валентин Сєров, поет Олександр Блок, Костянтин Коровін, Дягілєв Сергій Павлович, Шаляпін Федір Іванович . Найдивнішим було інше: головне місце в виданні відведене було творам Врубеля. Вперше серед світлин — автопортрет таємничого художника, ескізи, портрети, акварелі і навіть олівцеві малюнки, культури демонстрації яких в імперії тоді — майже не існувало.

Слава знову вкотре покотилася поперед художника. Тепер його визнавали за живого генія.