Порфирій Луцик
Порфирій Луцик (у світі — Петро Луцик; 5 січня 1896, Пархач, Львівщина — 9 серпня 1952, Новосибірськ, в'язниця ГУЛАГу СССР) — український релігійний діяч, монах Чину Святого Василія Великого. Ігумен Крехівського монастиря.
| Слуга Божий о. Порфирій Луцик, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Петро Луцик |
| Народився |
5 січня 1896 с. Пархач (нині Межиріччя) Львівщина, Україна |
| Помер |
9 серпня 1952 (56 років) Новосибірськ, Росія |
| Діяльність | священик УГКЦ, монах ЧСВВ |
| Відомий завдяки | церковний діяч |
| Alma mater | Папський Григоріанський університет |
| Конфесія | греко-католик |
Жертва російського окупаційного терору.
Життєпис
Народився 5 січня 1896 року в с. Пархач Сокальського повіту (нині с. Межиріччя Сокальського району Львівської області) в сім'ї Івана Луцика сина Семена і Анастасії з роду Котик та Параскевії дочки Василя Шевчука і Татіяни з дому Лемеха. Охрестив його 8 січня 1896 року о. Сильвестр Кізима, ЧСВВ[1].
1911 — вступив до Крехівського монастиря отців-василіян і прийняв монаше ім'я Порфирій.
1913 — завершення новіціату, склав перші монаші обіти, а через сім років — довічні. Мешкав у Бучацькому монастирі, де викладав латинську мову і каліграфію. У 1921—1924 роках вивчав богослов'я у Папському Григоріанському університеті[2].
31 жовтня 1924 року — отримав ієрейські свячення. Надалі служив у Перемишлі та в Жовкві.
Від 1933 — ігумен Крехівського монастиря.
1940—1941 — адміністратор парафії села Ванів, з початком міжсоюзницької війни Німеччини та Московщини переселився до Бучача.
1945 — проводив у Львові підпільну пастирську діяльність в умовах московської окупації.
1948 — арештований окупаційними органами МГБ СССР і засуджений на 10 років таборів за відмову підкоритися умовам Львівського псевдособору 1946, на якому ліквідовано греко-католицьку ієрархію в Україні. Спочатку утримувався у тюрмі на Лонцького у Львові, де захворів на туберкульоз, згодом — у Золочівській в'язниці, відтак етапований вглиб СРСР, де перебував у зонах довкола Новосибірська.
Беатифікаційний процес
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Порфирія Луцика до лику блаженних[3].
Примітки
- AGAD, z. 298, sygn. 10, s. 459: Запис про народження Петра Луцика
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 134.
- “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 29 серпня 2017.
Джерела
- Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- AGAD (Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie), zespół nr 298, sygn. 10: Krystynopol, dek. Bełz, diec. przemyska ; Księgi metrykalne urodzeń, ślubów, zgonów parafii Krystynopol z filiami: Horodyszcze Bazyliańskie, Klusów, Nowy Dwór i Parchacz (1883—1896), S. 459 — Запис про народження Петра Луцика (лат.)
