Ванів

• Бібліотека
• Фельдшерський пункт
• Ванівська сільська рада
• Школа
• ВПЗ "Укрпошта"

До 1939 року у селах Ванів, Низи, Глухів 75% жителів були неграмотними чи малограмотними, бо у селах працювали тільки початкові (3-4-класні) польські однокомплектні школи.У такій школі працював у 2 зміни тільки один вчитель, діти бідняків переважно не навчались. Із навчальних предметів велику увагу приділялось вивченню історії польських королів, вивчалась польська мова та література, а вивчення української мови, літератури та історії було заборонено. Учителів-українців у таких школах практично не було, бо вони могли одержати таку посаду лише за умови офіційної зміни національності. У 1946 році у Ванові була створена семирічна школа, у якій працювало 10 учителів, а першим директором був Горінний. Було створено вечірню школу, у якій здобували освіту дорослі, і до 1955 року неписьменність дорослого населення була ліквідована, а сама вечірня школа проіснувала до 1984 року.

Поряд із навчанням дітей вчителі проводили велику громадську і політичну роботу. Вони брали участь в організації колгоспу, у створенні партійної та комсомольської організацій, тощо. За участі учителів тоді було створено групи товариства «Знання», члени яких проводили лекції з основ наук, а також лекції політично-ідеологічного характеру, виступаючи з ними у клубах, на фермах, на токах, у бригадах і ланках. А вечори, що їх організовували учасники товариства «Знання», перетворювались на свято для усього села.

У 1964 році у Ванові було побудовано приміщення нової восьмирічної школи на 5 класних кімнат. На той час у школі була зібрана велика матеріально-технічна база, була достатня кількість наочних посібників, навчальних приладів, а сама школа була розташована у 3 приміщеннях: окремо початкові класи, окремо старші класи ( у новому приміщенні), а окремо шкільний кабінет обслуговуючої праці. Тому у 1986 році розпочалася добудова нової сучасної школи, причому приміщення, побудоване у 1964 році, стало частиною новобудови: у сучасному Ванівському НВК у ньому розташований дитсадок та шкільна їдальня.

Восени 1987 року нову школу було урочисто відкрито, а директором її стала Веретик Зінаїда Михайлівна. І ось стоїть школа, виблискуючи великими світлими вікнами, і видно її з усіх кінців села. Разом з іншими спорудами школа складає архітектурний ансамбль, що й до сьогодні визначає обличчя Ванова. На той час у школі були створені і працювали різні гуртки: математичний, фізичний, літературний, танцювальний, спортивний, хоровий. Спортивні уміння школярі розвивали під час різноманітних ігор, олімпіад, а ще у школі були волейбольна та футбольна спортивні команди.

Минули десятиліття – і вони вписали нову сторінку в історію нашої школи. У 2009 році на базі школи відкрили дитячий садок, і наша школа стала навчально-виховним комплексом. Зараз у школі працює 15 учителів, 5 працівників садочка, які підтримують усі добрі шкільні традиції. Так само привітно ми зустрічаємо своїх першокласників, щемливо-радісно проводжаємо дев’ятикласників, із радістю запрошуємо випускників. Так само наші учні беруть участь у предметних та спортивних змаганнях, олімпіадах, конкурсах. У школі появились нові традиції: святкувати День матері, День учителя, сформувалась традиція шкільного вертепу, Великодніх свят.

Але невблаганний час приніс і свої корективи: на жаль, учнів у школі не так багато, як було 20 років тому. Історію кожного села, кожної школи творять люди, творимо ми з вами, і якою буде наша історія – залежить тільки від нас. Але кожного, хто приїде у наше село, гостинно зустрінуть ванівчани, а кожен, хто зайде у нашу школу, буде зігрітий теплом та щирістю її вихованців.

Церква св. Дмитра 1683 р.

Дерев'яна церква у Ванові є найстарішою на Сокальщині. В кінці XVIII ст. під неї підвели нові підвалини і стендари. Обновлена у 1886 р. та прикрашена живописом пензля Заблоцького з Христинополя (сьогодні м.Червоноград - моя прим.). Проєкт 1938 року архітекта Євгена Нагірного, який передбачав розширення бабинця і оточення його опасанням, частково реалізований у 1939 році. Церква у 1955 р. зачинена, згодом пограбована. З 1990 р. діюча.

Святиня розташовується при центрі села, біля вулиці, на просторій ділянці. За формою, силуетом і висотою відразу зацікавлює погляд і без проблем запам'ятовується. Будівля тридільна, одноверха, стоїть на бетонному фундаменті. З півночі та півдня до вівтаря гранчастої форми прибудовані ризниці. Далі йдуть бокові рамена нави, від яких у західному напрямі церкву оточує піддашшя.

На краю нави з двосхилого даху немов виростає невисока баня, увінчана ліхтарем з маківкою. Західний фасад святині підкреслюють дві вежі, накриті меншими банями, які, видається, поставили на пірамідальні дахи - справді цікавий прийом. Головний вхід у церкву через двоє дверей присінку, бічний - у південній стіні нави. Стіни оббиті дошками і дошками з лиштвами, давно потребують фарбування. Коли я обійшов церкву з іншої сторони, побачив при стіні старовинну різьблену з суцільного дерева скульптуру з відколотими руками, яка, на мою думку, нагадує Пр. Богородицю. Невідомо звідки вона і чому тут стоїть. Дерев'яна дзвіниця відсутня.[1]

• Погода в селі Ванів
• http://www.sokal.lviv.ua/library-khramy_sokalshchyny__398.html