Поташ (Звенигородський район)

Село виникло в середині XVII століття, а в 1774 році тут освячено церкву в православ'ї Різдва Божої Матері, яку того ж року відібрала унія.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

Поташ, село в 4-х верстах от сел Паланочки и Романовки, также окружено лесами, при вершине ручья, при селе Гордашовке впадающего в Тикич. Жителей обоего пола 612; земли 2871 десятина. Церковь Богородичная, деревянная, 7-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена в 1771 году. Колокольня при ней выстроена в 1858 году графом Шуваловмм.

У 1900 році в селі було 203 двори; кількість мешканців: чоловіків — 569, жінок — 583. На той час тут діяли — церква й церковно-приходське училище. У 1905 року село Поташ відносилося до Мошурівської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні було 2482 десятини; на той час у селі був 221 двір.

У 1913 році в поселенні мешкало 1113 осіб, діяла церковно-приходська школа. Продажем та виробництвом товарів і послуг займалися магазини «Бакалія», мануфактура, буфет, крамниця з реалізації гасу; працювали Товариство садоводів та два лісові склади.

• 
  Вулиця Шевченка
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Церква
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів

В селі народилися:

• Адаменко Станіслав Михайлович (нар. 31 липня 1949) — український художник;
• Заклепа Кирило Петрович (нар. 14 лютого 1906 — пом. 30 листопада 1972) — Герой Радянського Союзу[1].

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)