Потопольський Андрій Дмитрович
Андрі́й Дми́трович Потопо́льський (нар. 1907 — пом. 1982) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 6-го окремого понтонно-мостового батальйону 5-ї гвардійської армії, майор. Герой Радянського Союзу (1943).
| Андрій Дмитрович Потопольський | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||
| Народження |
12 грудня 1907 Київ | ||||||||||||||
| Смерть |
10 липня 1982 (74 роки) Ленінград | ||||||||||||||
| Поховання | Санкт-Петербург | ||||||||||||||
| Країна |
 Російська імперія УНР СРСР | ||||||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||||||
| Рід військ |
 інженерні війська
| ||||||||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||||||||||
| Роки служби | 1937—1957 | ||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||
| Звання |
 Полковник | ||||||||||||||
| Командування |
• 6-й окремий понтонно-мостовий батальйон • 490-й окремий мото-понтонно-мостовий батальйон • 23-й окремий мото-понтонно-мостовий батальйон | ||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
Життєпис
Народився 12 грудня 1907 року в місті Києві в родині робітника. Українець. У 1919 році закінчив початкове залізничне училище. У 1932 році закінчив Державний інститут фізичної культури України (м. Харків). Працював у Київському університеті. Був тренером ДСТ «Спартак» з гімнастики.
До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1939 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе і був призначений начальником штабу Київського понтонно-мостового полку. Брав участь у радянському вторгненні до Польщі, Прибалтики і Румунії.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Донському, Сталінградському, Воронезькому, Степовому, 2-у та 1-у Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.
Особливо командир 6-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону майор А. Д. Потопольський відзначився під час битви за Дніпро. Здійснивши 350-ти кілометровий марш, батальйон з ходу, без відпочинку розпочав форсування річки Дніпро в районі Бацули — Деріївка. Попри прицільний артилерійсько-мінометний і кулеметний вогонь супротивника, своє завдання з переправи двох дивізій батальйон виконав добре. Пошкоджені засоби для переправи відновлювались безпосередньо на воді і продовжували переправляти на правий берег особовий склад, артилерію, боєприпаси і продовольство. Всього силами батальйону переправлено на правий берег: гармат різного калібру — 418, автомашин — 2004, коней — 2506, різних вантажів — близько 3000 тон.[1]
Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1957 році полковник А. Д. Потопольський вийшов у запас. Працював у Виборзькому РВК міста Ленінграда. Вів значну громадську роботу, очолював Раду ветеранів 6-ї понтонно-мостової бригади. Мешкав у Ленінграді (нині — Санкт-Петербург), де й помер 10 липня 1982 року. Похований на Північному кладовищі.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро, міцне закріпленні плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Потопольському Андрію Дмитровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу[2] з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1490).
Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (14.04.1945, 16.06.1945), двома орденами Червоної Зірки (20.09.1943, …) і медалями.
Примітки
- Сайт «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 березня 2016.
- Сайт «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 02.03.2016.
Посилання
- Потопольський Андрій Дмитрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).