Деріївка

Дері́ївка — село в Україні, в Онуфріївській селищній громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Колишній центр сільської ради.

село Деріївка
Житлові приміщення для робітників на Андріївській перемичці (1913 рік)
Житлові приміщення для робітників на Андріївській перемичці (1913 рік)
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Олександрійський район
Громада Онуфріївська селищна громада
Рада Онуфріївська селищна рада
Код КАТОТТГ UA35080070080071077
Облікова картка Деріївка 
Основні дані
Населення 806
Поштовий індекс 28121
Телефонний код +380 5238
Географічні дані
Географічні координати 48°54′51″ пн. ш. 33°45′54″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 83  м
Водойми рр Дніпра, Омельник
Місцева влада
Карта
Деріївка
Деріївка
Мапа

Розташоване на правому березі Дніпра при впадінні річки Омельник, за 30 км на північний схід від районного центру.

Населення — 806 осiб на 2021 рiк.

Село стало відоме завдяки розкопкам Деріївського могильника, як один з центрів середньостогівської культури. Розкопки вказують на Деріївку, як місцевість де вперше в історії людства було приручено коня.[1][2][3] Хоча є відомості щодо знайдених залишків домашнього коня на стоянках з Муліна та Давлеканова, що на Уралі, та датованих ранішим періодом (7-6 тисячоліть до н.е.). На жаль, докладні дослідження поблизу Деріївки наразі неможливі.

Історія

Село засновано наприкінці XVII сторіччя і спочатку було відоме як Дереївська слобода (інколи зустрічається у записах як Дереївка).

24 грудня 1751 року, згідно з указом імператриці Єлизавети Петрівни на територію Кіровоградщини були переселені серби з Угорського королівства, що належало до складу Австрійської імперії.

Відтоді розпочинається історія військово-землеробської колонії Нової Сербії. Створена для оборони Південної України від нападів турків і кримських татар, Нова Сербія становила собою низку захищених земляними укріпленнями (шанцями) поселень. Кожний з двох новосербських поселенських полків складався з 20 рот, які займали визначені ділянки території з ротними поселеннями у центрі.

Переселенцям було дозволено перейменовувати на свій лад відведені їм селища. Багатьом ротним поселеленням, на згадку про батьківщину, переселенці дали назви своїх рідних місць, завдяки чому можна встановити географію витоків новосербських колоністів.

Таки чином село Деріївка було ротними поселеннями (шанця 6-ї роти пандурського полку) Нової Сербії, і під час існування Нової Сербії (1752–1764) мало назву Вілагош — на честь батьківщини переселенців (зараз Румунія; назва в перекладі з угорської означає «світле» або «мирне»).

1776 р. генерал-губернатор Новоросії князь Г. О. Потьомкін видав розпорядження замінити іноземні назви колишніх новосербських шанців.

Згодом село належало до Куцеволівської волості. Станом на 1886 рік у селі мешкало 3363 осіб, 583 двори, 1 православна церква, етапне приміщення, поштова станція, 4 лавки, 3 ярмарки[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4355 осіб (2214 чоловічої статі та 2141 — жіночої), з яких 4322 — православної віри[5].

У ніч на 31 серпня частини поблизу села Деріївки між Ворсклою і Пслом 17-ї німецької армії переправилися на лівий берег і захопили плацдарм. Тут оборону тримала лише одна стрілецька дивізія, а на ділянці форсування — один стрілецький полк.[6]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1449 осіб, з яких 620 чоловіків та 829 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1141 особа.[8]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

МоваВідсоток
українська 94,83 %
російська 4,47 %
білоруська 0,35 %
молдовська 0,18 %
грецька 0,09 %

Археологічні розкопки

Під селом виявлено поховання дніпро-донецької культури маріупільського типу.

У 1952—1962 рр. поблизу с. Деріївка внаслідок археологічних розкопок Дереївського могильника під керівництвом Дмитра Телегіна виділено один із центрів історико-культурної спільності — середньостогівську культуру, окрім того ще два поховання, пов'язані з Дніпро-Донецькою культурою. Поблизу села - поселення бронзової доби, розкопане Шарафутдиновою 1974 року.

Під час розкопок було знайдено найбільшу кількість кінських кісток, датованих 4 тис. до н. е. На зубах деяких екземплярів спостерігались сліди пошкоджень, які можуть свідчити, що вони були залишені уздою. Археологічні дані дали змогу американській дослідниці Марії Ґімбутас зробити висновок, що в цій місцевості вперше в історії людства було приручено коня. Згідно з курганною гіпотезою, висунутою Марією Ґімбутас, Деріївка (Dereivka) як один з центрів середньостогівської культури є батьківщиною пра-індоєвропейців. Щодо відмінної гіпотези, див. Ботайська культура (Казахстан).

6000 років тому, з цієї місцевості індоєвропейські мови досить швидко, завдяки більшій мобільності кіннотників, поширювалися на Схід, на Захід, на Північ і на Південь. Проте, згідно з іншими теоріями, носії середньостогівської культури є предками не всіх індо-європейців, а лише індо-аріїв.

Зараз Деріївський могильник, як і частина села Деріївка — куток Колодівка — вже понад 40 років покояться під водами штучного Кам'янського водосховища.

Інфраструктура села

У Дереївській середній школі навчається 160 учнів і працює 21 вчитель.

В селі діють будинок культури та бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та 3 магазини, а також дві турбази і дві риббази.

Є футбольна команда «Граніт»

Народний хор "Берегиня"

Сільське господарство

Основними землекористувачами в селі є:

  • СТОВ «Придніпров'я» — 1504,2 га,
  • ТОВ «Еліта Придніпров'я» — 290,3 га,
  • СФГ Агрофірма «Славутич» — 341 га та інші.

Всього по сільській раді задіяно 2743 га ріллі.

Промислові об'єкти

Деріївське родовище граніту розташоване у північно-західній частині с. Деріївка за 3 км на правому березі Дніпра.

До 1997 року розроблялося Деріївським каменеподрібнювальним заводом.

Представлене гранітом та габро.

Поряд з наявним кар'єром за 5 км на південний схід розташоване перспективне родовище (Червоні камені) рожевого граніту та габро, які тут виходять на поверхню.

Примітки
  1. Matossian Shaping World History p. 43
  2. What We Theorize – When and Where Did Domestication Occur. International Museum of the Horse. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 12 грудня 2010.
  3. Horsey-aeology, Binary Black Holes, Tracking Red Tides, Fish Re-evolution, Walk Like a Man, Fact or Fiction. Quirks and Quarks Podcast with Bob Macdonald (CBC Radio). 7 березня 2009. Процитовано 18 вересня 2010.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-60)
  6. Війна на Полтавщині. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 10 грудня 2012.
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.