Права, за якими судиться малоросійський народ

Збірку складено з метою кодифікації правових норм різного походження, що діяли на Лівобережній Україні після її приєднання до Росії і нерідко суперечили одна одній.

Кодифікація законодавства мало наблизити ці норми до російських правових норм. За царським указом від 28 серпня (9 вересня) 1728 р. було утворено спеціальну кодифікаційну комісію з місцеперебуванням у Глухові. Її очолювали генеральний суддя Іван Владиславович Бороздна (? - 1740). А з 1740 року - генеральний обозний Яків Юхимович Лизогуб (1675-1749). [1]

Комісія, що працювала над «Правами», спочатку налічувала 12, а пізніше - 18 чоловік. Її склад протягом багаторічної праці не раз змінювався. У 1734–1735 роках члени комісії працювали у Москві, у 1736–1738 роках — у Глухові. До комісії входили українські правознавці — представники української шляхти, верхівки козацької старшини, вищого духівництва, що працювали над «Правами» до 1766 р. Серед них — Василь Стефанович, генеральний осавул Валькевич Петро Васильович (бл. 1687-1758), Яків Величківський та інші.

В результаті 15-річної роботи правників представлення відбулось 8 липня 1743 р. в м. Глухові (тепер Сумська обл.). Члени кодифікаційної комісії на пленумі, скликаному Генеральною військовою канцелярією, підписали проєкт Кодексу під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ».

«Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. мали чітку структуру і складалися з 30 глав, які поділялися на 532 артикули і 1607 пунктів. Кодекс містив норми адміністративного, цивільного, торгового, кримінального і процесуального права. За високою юридичною технікою «Права…» є однією з найцінніших пам'яток української правової культури XVIII ст. Хоч Кодекс і не набув офіційної чинності, п'ятнадцятирічна праця українських правників мала позитивний вплив на подальший розвиток українського правознавства. Повнотою та чіткістю викладу норм закону й абстрактних правових дефініцій, досконалою юридичною термінологією Кодекс був досконаліший від існуючих тоді правних книг. По ньому вивчали українське право і використовували його як авторитетний юридичний підручник — коментар до Статуту Великого князівства Литовського і магдебурзького права цілі покоління українських правників.

Джерелами «Прав» були Литовські Статути, «Хелминське право», «Саксонське зерцало», а також українське звичаєве право й судова практика, російське законодавство. Кодифікатори додали й ряд нових норм. Проєкт цієї збірки у 1744 р. було подано до сенату, звідти через 12 років його повернули комісії для перегляду.

Роботу над проєктом не було завершено у зв'язку з тим, що в другій половині XVIII століття, після скасування залишків автономії України, на неї було поширено загальноросійське законодавство.

Складений проєкт Кодексу не отримав офіційного затвердження в Сенаті. Основною причиною не затвердження «Прав» було те, що вони відображали деяку відмінність українського законодавства і суперечили політиці російського уряду.

«Права» вперше опубліковано 1879 під редакцією Олександра Федоровича Кістяківського за копією, оригінал виявив литовський радянський історик В. Рауделюнас.

• Екстракт малоросійських прав
• Козацьке звичаєве право
• Книга Статут та інші права малоросійські
• Екстракт із указів, інструкцій та установлень (1786)
• Статут Великого князівства Литовського 1588 р.

• Кистяковскій Александръ Ѳедоровичъ. Права, по которым судится малороссійскій народъ. — Кіевъ : Университетская типографія (І.І. Завадскаго), 1879. — 1063 с.
• Василенко М. "Права, по которым судится малороссийский народ", як джерело до історії державного права України XVIII віку // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. – Київ, 1928. – Т. І.
• Яковлів А. Український кодекс 1743 року «Права, по которым судится малороссійскій народ»: його історія джерела та систематичний виклад змісту. — Мюнхен: Заграва, 1949. — 210 с. (Записки НТШ / Праці іст.- філософ. секції; т.159).
• Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 / Упорядник та автор нарису К. А. Вислобоков; за ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1997. — 547 с.
• Права, по которым судится малороссийский народ. 1743. - 969 с.
• Жолковський К. Е. «Права, за якими судиться малоросійський народ» // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Українська енциклопедія», 1998. — Т. 4: Н — П. — 2002. — С. 708—710.
• Шандра В. С. Права, по которым судится малороссийский народ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 474. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Дмитришин Ю. Хелмінське право як джерело «Прав, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р.// Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2012. Випуск 56. С. 103—110.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}