Правденко Сергій Макарович

Київський університет імені Тараса Шевченка (1967—1972), журналіст.

• 1965–1967 — слюсар-інструментальник Дніпропетровського заводу «Металопобут».
• 1967–1972 — студент факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
• 1972–1980 — кореспондент «Робітничої газети».
• 1980–1983 — редактор багатотиражної газети на борту турбоходу «Максим Горький», Чорноморське пароплавство.
• 1983–1987 — кореспондент газети «Радянська Україна».
• 1987–1990 — власний кореспондент «Экономической газеты» (місто Москва) в Україні.
• З жовтня 1991 — головний редактор, з 1998 — головний редактор з творчих питань, головний редактор газети ВР України «Голос України».

Був членом Президії Комітету з Державний премій України імені Шевченка; член комісії України у справах ЮНЕСКО; віцепрезидент Спілки орендарів та підприємців України.

Був координатором ТКУ.

Лютий 1996 — червень 1997 — член політвиконкому і Політради Народно-демократичної партії.

Член президії Політради Політичної партії «Слов'янський народно-патріотичний союз» (березень 2003–2005).

Член НСЖУ (з 1975).

Заслужений журналіст України (1995)[4]. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (травень 2004)[5].

Автор численних статей, репортажів, книжки для дітей «Королівський обід» (1992) тощо.

Володів англійською мовою.

Захоплення: веслування, риболовля, лижі, ковзани, велосипед, робота на городі.

Народний депутат України 12(1)-го скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994, Самарський виборчій округ № 82, Дніпропетровська область. Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації (червень 1990 — червень 1991 — голова), член Президії Верховної Ради України.

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002 від партії Всеукраїнське об'єднання «Громада», № 15 в списку. На час виборів: головний редактор газети «Голос України» (з 1990 по 2002 роки), безпартійний. Член фракції «Громада» (травень 1998 — березень 1999), член фракції «Батьківщина» (з березня 1999). Член Комітету з питань свободи слова та інформації (з липня 1998). Член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з травня 1999).

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до травень 2006 від Блоку Юлії Тимошенко, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Член фракції Блоку Юлії Тимошенко (травень — жовтень 2002), позафракційний (жовтень 2002), член групи «Народовладдя» (жовтень 2002 — травень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), член фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — листопад 2005), член фракції Народної партії (з листопада 2005). Перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 59 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний[6].

У своєму інтерв'ю «Телекритиці^{[недоступне посилання з липня 2019]}» від 19 травня 2005 року, Сергій Макарович повідомив про власну відмови від посади Голови Комітету з питань свободи слова та інформації. Відповідаючи на питання журналіста, він зазначив:

«Я вважаю, що не маю морального права очолювати цей Комітет. Бо наша фракція „Єдина Україна“ стала під владу. Я не збираюсь виходити з фракції заради того, щоб молодшого сержанта поміняти на сержанта. А по честі та по совісті керівництво Комітету має належати представникам опозиції. І якщо мене висуне хтось із депутатів на ВР, слова, які я сказав на узгоджувальній раді, я повторю з трибуни».

• Біографія на сайті Верховної Ради України