Праник

Пра́ник[1], пральник[2] або прач[3] — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання. Праник має ручку і робочу поверхню, яка зазвичай була ребристою (зубчатою), але могла бути і гладкою. Іноді праники робили у вигляді якої-небудь фігури, оздоблювали примхливою різьбою[4].

Праник з різьбленою поверхнею. Норвегія

Використовування

Просочену золою або мильним розчином білизну клали на тверду поверхню, а потім вибивали і викочували праником[5]. Прали в старовину часто на берегах річок, на містках («кладках»)[6], при цьому білизну могли попередньо піддавати золінню — випарюванню розчином лужної золи в жлукті. Праник використовувався доти, коли широкого поширення набули електричні пральні машини. Предмет традиційного побуту українців[7], праник став частиною української традиційної культури.

У культурі

Д. Р. Найт «Пралі». У руці жінки ліворуч видно праник

Легенди

Існує легенда, що під час облоги Ніцци в 1543 році, коли турки увірвалися на стіни фортеці, молода праля Катаріна Сегурана приголомшила праником ворожого прапороносця, розірвала турецький прапор і вимусила ворогів відступити[8].

У літературі

Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками.

Іван Франко «Дріада»

Унизу рине вода через камінне, а над водою сидить нерухомо сивий дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата, з прачами, з мокрими полотнищами в руках.

Пантелеймон Куліш «Орися»

Праник і рубель

Аналогічний прилад використовували для прасування білизни — він називався «рубель».

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Праник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пральник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Прач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Щелока не варить, и рубашки не мыть.
  5. Як прали одяг у старі часи. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
  6. Кладка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Як прати по-колишньому?
  8. Notes d'Octave Justice pour sa conférence consacrée à Catherine Ségurane et donnée à l'Athénée, le 23 janvier 1901, reproduites dans Nice-Historique, 4e année, n°7, 1er avril 1901

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.