Предраг Матвійович

Предраг Матвійович (хорв. Predrag Matvejević; 7 жовтня 1932, Мостар, Боснія і Герцеговина — 2 лютого 2017, Загреб, Хорватія) — хорватський та боснійський письменник.

Чонтварі. Весна в Мостарі, 1903
Предраг Матвійович
хорв. Predrag Matvejević
Народився 7 жовтня 1932(1932-10-07)[1][2][3]
Мостар, Герцеговинсько-Неретванський кантон[2][3]
Помер 2 лютого 2017(2017-02-02)[4][1][3] (84 роки)
Загреб, Хорватія[3]
Країна  Хорватія
 Італія
 Королівство Італія
Діяльність письменник, викладач університету, есеїст
Alma mater Сараєвський університет, Faculty of Humanities and Social Sciences, University of Zagrebd і Паризький університет
Знання мов французька, італійська і хорватська[5]
Заклад Загребський університет, Римський університет ла Сапієнца, Університет Париж III і Паризький університет
Нагороди

Європейська премія за есе імені Шарля Вейона (1992)

Order of Arts and Letters of Spaind

почесний доктор (30 травня 2000)

Prix du Meilleur Livre Étrangerd (1993)

Премія Стрега (2003)

Премія Владимира Назора (1975)

почесний громадянин Сараєваd

IMDb ID 1759284

Біографія

Батько — Всеволод, етнічний росіянин, емігрант з Одеси, після повернення з полону в Німеччині в 1945-му році він став суддею в місті Мостар. За заявою самого Предрага, його батько був більшовицьких переконань і відчував велику симпатію до російської культури, незважаючи на те, що його батько і брат померли від голоду в ГУЛАГу. Мати — хорватка, Ангеліна. Предраг Матвійович народився в Боснії (в Мостарі). Закінчив університет в Сараєво. Викладав французьку літературу в Загребському університеті. У 1991 переїхав до Франції, поділяючи життя між Парижем і Римом. Громадянин Італії. Викладав в Університеті Париж III і Університеті Сап'єнца в Римі. Почесний віце-президент Міжнародного ПЕН-центру. Член Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.

Творчість і визнання

Видав дві книги бесід з Мирославом Крлежа (1969, 1982). Найбільш відомий збірник його есе «Середземноморський требник» (1987), він переведений на багато мов і удостоєний Європейської премії Шарля Вейонна за есеїстику (1992), премії за кращу іноземну книгу (1993).

Відомий своєю політичною діяльністю. У 1992 балотувався в парламент Хорватії від проюгославського Соціал-демократичного союзу. Входив до складу експертної ради відомого лівого журналу «Novi Plamen», що видається в Загребі. Симпатизував Соціалістичній робітничій партії Хорватії.

Нагороди


Твори
  • Razgovori s Miroslavom Krležom (1969)
  • Prema novom kulturnom stvaralaštvu (1975)
  • Književnost i njezina društvena funkcija: od književne tendencije do sukoba na ljevici (1977)
  • Te vjetrenjače (1977)
  • Jugoslavenstvo danas: pitanja kulture (1982)
  • Stari i novi razgovori s Krležom (1982)
  • Відкриті листи / Otvorena pisma (1986)
  • Середземноморський требник / Mediteranski brevijar (1987)
  • Istočni epistolar (1994)
  • Gospodari rata i mira (2001)
  • Інша Венеція/ Druga Venecija (2002, італійська премія Стрега, 2003)
  • Проклята Європа/ Un'Europa maledetta (2005)
  • Хліб наш/ Pane Nostro (2010)

Примітки
  1. Discogs — 2000.
  2. Czech National Authority Database
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Tražio je da Tito odstupi s funkcije, ‘91. je otišao u emigraciju
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.