Префектура Ехіме

Найвищий пік Західної Японії — гора Ішідзуті.

Префектура Ехіме розташована у північно-західній частині острова Шікоку. Суходолом вона межує на сході з префектурами Токушіма і Каґава, а на півдні — з префектурою Коті. Північ Ехіме омивається водами Внутрішнього Японського моря, а схід — водами моря Ува, складової Тихого океану. Обидва моря розділені півостровом Садамісакі та протокою Бунґо. Цими морями проходять кордони Ехіме з префектурами Ойта, Ямаґуті та Хірошіма.

Площа префектури Ехіме становить близько &&&&&&&&&&&05677.05500005677,55 км². За цією величиною вона посідає 26-е місце в Японії серед інших префектур.

Традиційно Ехіме поділяють на три регіони: Південне Ійо[2], Центральне Ійо[3], Східне Ійо[4]. Центральними населеними пунктами першого є Одзу й Учіко, другого — Мацуяма й Ійо, третього — Імабарі та Сайдзьо.

Рельєф префектури Ехіме гористий. Основними гірськими масивами є гори Шікоку та гори Ішідзучі. Найвища точка префектури і, водночас, найвищий пік Західної Японії — гора Ішідзучі (1 982 м). В прибережних районах знаходяться невеликі рівнини Доґо, Додзен, Імабарі та Ніїхама, а глибоко в горах — низини Ува та Одзу. Ними течуть неглибокі малі річки, найдовшою з яких є річка Шіґенобу.

Префектурі Ехіме належить деклька десятків островів Внутрішнього Японського моря моря Ува: острови Бойо, острови Ґейо та острови Куцуна. Найбільшими з них є Омі та Ошіма. Вони входять до Національного заповідника Внутрішнього Японського моря.

Клімат Ехіме вологий субтропічний. Середня найнижча температура повітря становить 5.3 °C, а найвища — 27 °C. Середня кількість опадів на рік становить 1300 мм.[5] Для південно-східних районів префектури, що виходять до Тихого океану і перебувають під впливом течії Курошіо, характерна висока річна норма опадів і температура повітря.

Макет бойового корабля японських «піратів» флотилії Муракамі, аналог європейської галери.

Первісні люди оселилися на території сучасної префектури Ехіме у пізньому палеоліті. Їхні нащадки були носіями культури шнурованої кераміки Джьомон, а з настанням нашої ери — поширювачими культури Яйой та рисівництва. Після входження земель Ехіме до складу молодої японської деражви Ямато у 4 столітті, з них була утворена адміністративна одиниця, провінція Ійо. Вона вважалася стратегічно важливою в акваторії Внутрішнього Японського моря, оскільки знаходилися на шляху з материкової Азії через острів Кюсю до столичного регіону Кінкі.

Перші писемні згадки про провінцію Ійо та Ехіме датуються 8 століттям. У японській хроніці «Кодзікі», в оповіданні про сотворіння Японії чоловічим та жіночим божествами, Ійо виступало іменем народженого між ними острова, сучасного Шікоку. Цей острів-божество мало чотири обличчя різних статей, одне з яких називалося Ехіме — «княжна кохання».

Через вигідне геополітичне положення провінції Ійо на шляху до столиці, у 10 — 11 століттях на її узбережжі та численних островах виникли об'єднання місцевої знаті. Завдяки посередництву та грабіжництву на шляху Внутрішнього Японського моря, ці об'єднання сформували ряд флотилій, що отримали назву «піратських»[6]. Вони брали активну участь у всеяпонській війні родів Мінамото і Тайра 1180–1185 років, обороні Японії від монгольських загарбників 1274 і 1281 років, війнах північної і південної династій 1336–1392 років. У 16 столітті в часи міжусобиць місцеві піратські володарі продовжували грати на протистояннях сусідів, зміцнюючи свої позиції. Найвпливовіші з цих володарів, голови родів Муракамі і Коно, підтримували гегемона Західної Японії Морі Мотонарі, але у 1585 році були змушені підкоритися об'єднувачу країни, Тойотомі Хідейоші.

Замок Мацуяма на горі Кацу, найбільша гірська фортеця на всьому острові Шікоку.

Після битви при Секіґахара 1600 року і встановлення сьоґунату Токуґава провінція Ійо була поділена на 8 автономних володінь, ханів: Мацуяма-хан, Йошіда-хан, Імабарі-хан, Ніїя-хан, Одзу-хан, Сайдзьо-хан, Увадзіма-хан і Комацу-хан. Перший, найбільший з них, дістався герою Корейської війни Като Йошіакірі. Він заклав великий гірський замок Мацуяма і призамкове містечко, на базі якого виникло сучасне місто Мацуяма, префектурний центр Ехіме.

У результаті реставрації прямого Імператорського правління в 1868 році та адміністративної реформи 1871 року, усі хани були об'єднані в дві префектури — Ішідзучі та Каміяма. У 1873 році вони злилися в нову адміністративну одиницю — префектуру Ехіме з центром в Мацуямі. З 1876 роки в її складі перебувала сучасна префектура Каґава, яка виокремилася в 1888 році.

Протягом існування Японської імперії Ехіме грала роль важливого військово-промислового осередку. На її узбережжі розміщувалися заводи важкої промисловості та кораблебудування, а в головному місті префектури, Мацуямі, знаходився аеродром ВПС Імперського флоту Японії. Після Другої світової війни господарство префектури було демілітаризоване. Завдяки тому, що Ехіме не сильно постраждала від бомбардувань і зберегла більшу частину своїх культурних надбань, важливою галуззю її повоєнної економіки став туризм.

• Аеропорт Мацуяма (Мацуяма)

• 48736 Ехіме — астероїд, названий на честь території[7].

• (яп.) Префектура Ехіме // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Ґумма (10). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1988.

Префектура Ехіме // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Префектура Ехіме

• (яп.) Офіційна сторінка префектури Ехіме