Привод

У російській мові слово привод як технічний термін відоме з середини XIX століття: воно пояснюється в словнику Даля як «пристрій для передачі чи надання пруду чи сили» (вживається в тому числі щодо водяного рукава), «мотузка, важіль, круглий ремінь для передачі руху на відстань, з колеса на колесо»[2]. Українськими словниками XIX — початку XX століття засвідчене однокореневе привід, що вживалося в значенні «провід, керівництво» або «причина»[3], деякі письменники того часу вживали його в значенні «при́клад», «притулок»[4].

«Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька і Т. Садовського в 1928 році запропонував для перекладу рос. привод слово повідня́[5], яким, згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, наприкінці XIX — початку XX ст. називався важіль у стельмаському пристрої для згинання колісних ободів: до нього кріпили заготівку обода, вставляли у вухо обертового пенька і приводили в круговий рух силою коней чи волів[6]. Для позначення кінного привода Словником Шелудька і Садовського запропоновано слово кера́т[5] (пізніше вживалося написання ки́ра́т)[7].

Укладений у 1970-х роках СУМ-11 наводить як технічний термін тільки привод[1], у ВТССУМ поряд з привод у цьому значенні подане також і привід[8][9], у «Російсько-українському політехнічному словнику» 2013 р. російський термін привод перекладається як повідня́, по́гін, тягло́, по́від[10].

ДСТУ 3321:2003[11] установлює для використання в технічній та нормативній документації термін урухомник, де під урухомником слід розуміти механізм чи сукупність механізмів, призначених урухомлювати машини чи механізми. Стандарт ДСТУ 2313-93 рекомендують термін привід, електропривід[12].

• В електротехніці привод — пристрій для приведення до дії будь-якої машини, механізму або комутаційних апаратів:
  • гальмівний привод — сукупність пристроїв гальмівної системи, які забезпечують передавання енергії від її джерела до гальмівних механізмів.
  • привод машини — система, що складається з двигуна та пов'язаних з ним пристроїв, для пересування одного чи кількох твердих тіл.

• За використовуваною енергією розрізняють приводи:
  • механічний (зубчаста, фрикційна, ланцюгова, пасова передача),
  • гідравлічний,
  • пневматичний.
  • електричний.

• За характером розподілу енергії, механічний привод буває:
• трансмісійний,
  • груповий,
  • одиничний (індивідуальний).

• За кількістю двигунів привод можна поділити на однодвигунний та багатодвигунний. Однодвигунний привід є найпоширенішим. Це використання в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна. Багатодвигунний привод широко застосовується у тих машинах, що споживають значну потужність або мають декілька робочих органів. У багатьох випадках кожен із робочих органів, залежно від виконуваної роботи, може приводитись у дію різними за видом підведеної енергії двигунами.

• Додатково можна виділити такий вид привода, як взаємопов'язаний, що складається з двох або більше двигунів, котрі забезпечують виконання одного механічного руху виконавчим механізмом окремими робочими органами машини (наприклад, привод конвеєрної стрічки, ескалатор тощо). Для синхронізації руху двигунів взаємозв'язаних приводів слід використовувати спеціальні схеми зв'язку за потоками первинної енергії. Якщо це електричні приводи, то подібні схеми зв'язку будують за системою електричного вала.

• За способом передачі руху від двигуна до виконавчого механізму, розрізняють приводи прямої дії (безредукторні) і приводи з передавальними механізмами, які призначені для узгодження параметрів руху валу двигуна з параметрами руху ведучої ланки виконувального механізму.

• У гірничій справі, використовують практично всі види приводів, найчастіше — електропривод.

В електротехніці, насамперед, застосовують пневматичні, пружинні або електромагнітні приводи.

Для розробки силового приводу технологічної машини необхідно мати такі початкові дані:

- повне уявлення про технологічний процес, що виконується;

- оптимальні режими технологічного процесу;

- можливий діапазон зміни технологічних режимів;

- креслення початкової заготовки або опис сировини, яку переробляють;

- фізико-механічні показники матеріалу заготовки або сировини, яку переробляють;

- вид технологічного процесу (апаратний чи машинний);

- навколишнє середовище;

- фізико-хімічні параметри навколишнього середовища;

- конструкція виконавчого механізму;

- опис робочого органа;

- силові умови навантаження робочого органа, тобто вихідної ланки виконавчого механізму, у часі або залежно від узагальненої координати (графік навантаження);

- фізико-механічні параметри деталі або напівфабрикату, отримані в процесі обробки;

- фізико-хімічні умови навантаження робочого органа (температура, тиск, вологість, вібрації, випромінення і т.д.);

- вплив технологічного процесу на оператора та довкілля;

- інтенсивність навантаження оператора під час виконання технологічного процесу;

- ергономічні та естетичні умови роботи оператора;

- режим роботи приводу (тривалий, короткочасний, повторно-короткочасний);

- сумісність усталеного (статичного) і динамічного навантаження робочого органа під час перехідних процесів;

- кінематичні умови експлуатації технологічної машини;

- категорія розміщення технологічної машини під час експлуатації;

- можливість застосовувати технологічні машини на інших виробництвах;

- можливість модернізувати технологічні машини під час фізичного та морального старіння;

- здатність розширити технологічні можливості машини у майбутньому під час удосконалення технологічних процесів.

• Диференційний привод
• Механічний привод
• Гідропривод
• Пневмопривод
• Електропривод
• Оптичний привод
• Сервопривод

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Привод // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• Привід // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• Попов С. В., Бучинський М. Я., Гнітько С. М., Чернявcький А. М. Теорія механізмів технологічних машин : підручник для студентів механічних спеціальностей закладів вищої освіти. Харків : НТМТ, 2019. 268 с.
• Привод // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Приводи машин : навч. посіб. / Я. Бурек, З. А. Стоцько. – Львів : Львівська політехніка, 2018. – 152 с. – ISBN 966-941-187-7.