Пригоже

Приго́же — село в Україні, у Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 524 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гаврилівська сільська рада.

село Пригоже
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Барвінківський район
Рада Гаврилівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA63040030440099501
Облікова картка Пригоже 
Основні дані
Засноване 1861-1863
Населення 524
Площа 0,871 км²
Густота населення 601,61 осіб/км²
Поштовий індекс 64742
Телефонний код +380 5757
Географічні дані
Географічні координати 48°49′31″ пн. ш. 36°45′22″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 178 м
Місцева влада
Адреса ради 64740, Харківська обл., Барвінківський р-н, с.Гаврилівка, вул.Привокзальна,24
Сільський голова Потапенко Тетяна Іванівна
Карта
Пригоже
Пригоже
Пригоже
Мапа

Географія

Село Пригоже знаходиться на залізничній лінії Близнюки-Барвінкове, залізнична зупинна платформа Пригоже. Вздовж села проходить автомобільна дорога Т 2113. По селу протікає пересихаючий струмок (балка Придорожна, Вовчий яр) системи річки Сухий Торець, на якому створено кілька загат (~ 9 га).

Історія

Датою заснування села Пригоже вважається початок 60-х років століття, і заснування села пов’язують із реформою 1861 року[1]. Перші відомості про Пригожанське товариство тимчасово зобов’язаних селян датовані 1863 роком[2]. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії 1864 року, у власницькому селі Пригоже, що по праву сторону від Кримського путівця, у 27 дворах проживали 137 чоловіків і 120 жінок[3].

Перші згадки про залізничний роздільний пункт в районі села Пригоже датовані 1910 роком – саме тоді він вказаний на схемі Південних залізниць як блок-пост на 23-й версті[4]. Пізніше, у документах 1913-1925 років, він числиться під різними назвами: блок-пост Богданове, блок-пост 24 верста[5][6]. Втім, зупинку потягів приміського сполучення Пригоже було обладнано лише після Другої Світової війни.

Станом на 1927 рік, у селі Пригоже (центр сільради) було 140 дворів, де проживали 780 чоловік. В залізничних будках №№ 879, 880, 881 проживало 17 осіб. В селі існувало споживче товариство (112 осіб, обіг - 32000 крб.), сільськогосподарське товариство (885 осіб, обіг - майже 90,5 тис. крб.), паровий млин, школа (2 вчителі, 92 учні) і сільбуд[7].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Богдановому, Гаврилівці та Пригожому — 175 людей[8].

В радянські часи в Пригожому знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Котовського. За колгоспом в 60-ті роки ХХ століття було закріплено 7,6 тис. га сільгоспугідь, у т.ч. 5,5 тис. га оранки. Основний напрямок господарства - зерно-молочне; в селі працювала олійниця. За радянських часів в селі також відкрилися: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, дитсадок, майстерні побутового комбінату[9].

Економіка
  • В селі є молочно-товарна та свино-товарна ферми.

Культура
  • Школа
  • Будинок культури

Також

Примітки
  1. Пригоже, Барвінківський район, Харківська область. Історія міст і сіл УРСР.
  2. Я.Голяховский (1863). Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год. Х.
  3. Н.Штиглиц (1869). Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб.
  4. Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги. СПб. 1910.
  5. Справочник для железнодорожных статистических отделов. СПб. 1913.
  6. Административное деление Донецких железных дорог на 1 октября 1925 г. Х. 1925.
  7. Довідник Ізюмщини. Ізюм. 1927.
  8. Мартиролог. Харківська область, ст. 385—389
  9. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. К. 1966.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.