Придніпровська ТЕС

48°24′18″ пн. ш. 35°06′45″ сх. д.

Придніпровська теплова електростанція
48°24′19″ пн. ш. 35°06′50″ сх. д.
Країна  Україна
Розташування 49112, м. Дніпро, Самарський район, вул. Гаванська, 1
Енергоблоки 4x150 МВт
3x285 МВт
1x310 МВт
Котельні агрегати ТП-90, ТП-110, ТП-210
Турбіни К-150-130,К-300-240,К-310-23
Встановлена електрична
потужність
1765 МВт
Встановлена теплова
потужність
845 Гкал/год
Материнська компанія ПАТ «Дніпроенерго»
Сайт dniproenergo.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=14&lang=russian
ідентифікатори і посилання
Придніпровська ТЕС

Придніпрóвська ТЕС — теплова електростанція, розташована на сході міста Дніпро у Самарському районі на лівому березі річки Дніпро.

Історія спорудження

У 1951 році, на захід від козацького села Чаплі почалося будівництво ТЕС, що на момент її спорудження була найпотужнішою у колишньому СРСР. Разом з ТЕС будувалося нове місто Придніпровськ на заході Чаплей, що були включені у міські межі.

Перший енергоблок потужністю 100 МВт ввели в експлуатацію 28 грудня 1954 року[1]. Протягом кількох наступних років розвиток станції відбувався за рахунок блоків такої ж потужності — три завершено у 1955-му, по одному у 1957 та 1958 роках. При цьому на блоках № 5 та № 6 встановили нову турбіну ВКТ-100, яка знижувала витрати палива у порівнянні із попередніми зразками до 6 %.

У 1959 ввели в експлуатацію перший блок із збільшеною до 150 МВт потужністю. За ним спорудили однотипні блоки № 8 та № 9 (1960 р.), № 10 (1961 р.). Блок № 7 був першим у СРСР із потужністю 150 МВт, так само як блок № 11, введений у 1963 році, був першим із потужністю 300 МВт. За період з 1964-го по 1966-й кожен рік вводилось по одному об'єкту 300 МВт, що довело загальну потужність станції до 2400 МВт, що в чотири рази перевищувало потужність ДніпроГЕСу. Це був найбільший показник серед теплових електростанцій України до завершення Запорізької ТЕС.

Подальший розвиток

У період з 1979-го по 1983-й з урахуванням поганого технічного стану обладнання вивели з експлуатації перші шість блоків.

Також згодом через знос перемаркували потужність блоків № 11–14, знизивши її з 300 до 285 МВт.

У проміжку між 1980 та 1986 роками проведено реконструкцію блоків № 7–10 із наданням їм можливостей роботи в теплофікаційному режимі, завдяки чому станція стала постачальником тепла на мікрорайон Придніпровський та лівий берег Дніпра.

В 2011 році завершено модернізацію блоку № 11 із встановленням нової теплофікаційної турбіни К-310-23,5-3 та перемаркуванням блоку на 310 МВт.

Станом на початок 2010-х років блоки № 12 та № 14 знаходились у консервації.

Паливо

ТЕС проектувалась під використання донбаського вугілля — антрациту. Згодом її почали переводити на природний газ, але під час кризи з поставками цього виду палива із Росії повернулись до споживання вугілля.

Навесні 2017 року власник станції прийняв рішення про її переведення на використання вугілля газової групи, що дозволить уникнути необхідності закупівель антрациту, потужності з видобутку якого опинились на території ОРДЛО. До початку опалювального сезону 2017/2018 збираються перевести два блоки потужністю по 150 МВт, та повести аналогічні роботи на всій станції до наступного опалювального сезону.

Інші відомості

Електроенергія, що виробляється ТЕС, за часів СРСР передавалася у південну енергетичну систему, що входила в єдину енергосистему європейської частини СРСР.

Зараз Придніпровська ТЕС є електрогенерувальною одиницею «Дніпроенерго».

Панорама Придніпровської ТЕС (вид з правого берега р. Дніпро)

Джерела

  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім», 2012. — 552 с.

Примітки

  1. https://join.dtek.com/facilities/dtek-pridneprovskaya-tes/. Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.